Після вироку Руслану Коцабі

Не інакше як "в'язнем сумління" називає міжнародна правозахисна організація Аmnesty International івано-франківського журналіста та блогера Руслана Коцабу. Його було затримано в Україні ще 7 лютого 2015 року. Причиною затримання стало тоді відеозвернення, в якому блогер закликав українців бойкотувати четверту хвилю мобілізації, оскільки держава не оголосила воєнного стану. У своєму відео він також заперечував відповідальність Москви за вбивства на Донбасі.

12 травня Івано-Франківський міський суд засудив Коцабу до трьох років і шести місяців позбавлення волі, визнавши його винним у перешкоджанні діяльності Збройних сил України (ЗСУ). Державне обвинувачення просило для Коцаби до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна за державну зраду. Однак суддя ознак держзради в діях обвинувачуваного не побачила.

Позиція правозахисників не змінилася й після судового вироку. "Це людина, яка переслідується за мирне висловлювання своїх поглядів. Позиція Аmnesty International однозначна, і журналіст повинен бути звільнений, - заявила в розмові з DW речниця Аmnesty International в Україні Марія Гур'єва. - Людина має фундаментальне право на висловлювання своїх думок, і його заклики до бойкоту мобілізації - це його позиція". Вона вважає, що ця справа є небезпечним прецедентом для держави з демократичними принципами. "Ми помічаємо тривожні тенденції, коли українські ЗМІ піддаються тиску за критичну позицію до діючої влади або ж суперечать загальноприйнятій позиції", - додала речниця.

Моральний осуд замість в'язниці

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Аркадій Бущенко дотримується схожої позиції. В інтерв’ю DW він зазначив, що вважає блогера Коцабу "політичним в’язнем, якого немає за що судити, а обвинувачення щодо перешкоджання діяльності ЗСУ є доволі смішними". Критичні висловлювання на ті чи інші дії уряду - це його особистий протест, на який він має повне право, додав Бущенко.

Утім, позиція правозахисника Бориса Захарова, який є членом УГСПЛ, дещо різниться. "Я вважаю, що Коцаба справді перешкоджав діяльності ЗСУ. "З моральної точки зору його дії неприпустимі. Пропагандистські виступи на російському телебаченні... Усе це шкодить інтересам держави, причому дуже суттєво в умовах реальної війни. До того ж, інформаційна пропаганда в цій війні - це основна зброя, сильніша за кулі чи "Гради", - каже Захаров.

Водночас правозахисник вважає, що журналіст заслуговує морального осуду, але не в’язниці. "Репресивними засобами боротися проти пропаганди не можна", - каже Борис Захаров. На його думку, вирок у 3,5 роки це наслідок того, що Україна від самого початку бойових дій неправильно повелася з визначеннями, назвавши справжню війну - антитерористичною операцією.

Захаров пояснює, що у вузькому правовому плані Коцаба справді є політичним в’язнем, і Україна порушує 10-ту й 6-ту статті Європейської конвенції з прав людини, право на свободу вираження поглядів і справедливий суд. Правозахисник не виключає, що в разі звернення до Європеського суду з прав людини в Коцаби є всі шанси його виграти. "Але в ширшому, стратегічному значенні - він російський пропагандист, який шкодить державним інтересам", - підсумував Захаров.

Потрібна відкрита дискусія

В українському медійному середовищі вирок Руслану Коцабі засуджують, але і його дії критикують. "Не нормально намагатися зупинити мобілізацію в період війни,- каже в розмові з DW голова Незалежної медіа-профспілки України Юрій Луканов. - Ми однозначно заявили, що цей журналіст працював у рамках російської пропаганди, але звинувачувати у держзраді - безпідставно. Оскільки ми живемо в демократичній державі, давати людині 3,5 роки за слова й заклики - це перебільшення".

Невдалі дії Служби безпеки України, на думку Луканова, зробили з цього журналіста - героя. "Його треба було запросити на телебачення, влаштувати полеміку й спростувати всі його твердження. І тоді, Коцаба, як медійна персона - "здувся" б. Але чомусь в нашій країні так робити не заведено", - зауважує голова профспілки.