Росія в очах НАТО: загроза, виклик чи суперник на рівних?

Росія - "найбільша загроза на континенті". Таку жорстку заяву зробив глава Об'єднаного комітету начальників штабів збройних сил США генерал Джозеф Данфорд у Брюсселі перед засіданням Військового комітету НАТО. Хоча питання РФ не було на порядку денному, інші високопосадові військові Альянсу часто її згадували, однак таку жорстку характеристику не повторили - принаймні, на відкритих для преси заходах.

НАТО адаптується

У відповідь на прохання DW прокоментувати слова Данфорда голова Військового комітету НАТО чеський генерал Петр Павел сказав: "Основний аргумент полягає у тому, що Росія - це очевидний безпековий виклик. Після анексії Криму, підтримки сепаратистів на Донбасі, російських дій у Сирії та її зусиль у регіоні Середземного моря існує нова безпекова реальність". За словами Павела, це стало головною причиною для НАТО піти шляхом адаптації командної структури, а тому й одним з головних питань на засіданні комітету 16-17 січня.

Головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО у Європі, американець Кертіс Скапарротті аргументував необхідність цієї реформи зміною стратегічного контексту: "Відродження Росії як стратегічного суперника, зростання безладу та нестабільності в Африці та на Близькому Сході, а також тероризм змінюють наше стратегічне довкілля".

Начальники генштабів на засіданні комітету підтримали пропозицію військового командування НАТО щодо проведення реформи. Проте її затвердження - це питання політичне, яке розглядатимуть міністри оборони країн Альянсу в лютому.

А ось останній генерал з трійки вищого військового керівництва НАТО, головнокомандувач об'єднаними збройними силами Альянсу з питань трансформації Дені Мерсьє у відповідях на два запитання щодо Росії ніяк її не охарактеризував і навіть уникав говорити лише про цю країну. За його словами, в процесі адаптації НАТО має зрозуміти, які технології майбутнього "можуть бути використані як загроза проти нас".

Загроза - не Росія, а політика Кремля

Колишній посол США в Україні, а нині директор Центру з Євразії Atlantic Council Джон Гербст відмінностей у позиції Данфорда і Скапарротті не бачить, хіба що "у контексті НАТО генерал Скапарротті повинен говорити з дещо більшою обережністю".

Не лише ці генерали, але і ключові фігури адміністрації Дональда Трампа - міністр оборони Джеймс Меттіс, держсекретар Рекс Тіллерсон, радник президента США з питань нацбезпеки Герберт Макмастер - всі вони, за словами експерта, назвуть РФ загрозою. "Але не Росію як таку, а політику Кремля, яку проводить президент Путін. Це, без питань, загроза", - наголошує Гербст.

Він визнає, що "деякі європейці не хочуть говорити цього, існує страх перед Росією, вони не хочуть виводити Кремль із себе". Утім, незважаючи на дипломатичність висловлювань, у Європі також визнають РФ загрозою, вважає Гербст. Як приклад він наводить рішення, ухвалені НАТО на саміті у Варшаві влітку 2016 року, спрямовані на стримування загрози політики Кремля. Мова йде про чотири батальйони, розміщені на ротаційній основі у Польщі та країнах Балтії, а також сили НАТО в Румунії.

Різниця у сприйнятті ролі Росії

Експерт Фонду Маршалла у Брюсселі Бруно Лете згоден, що люди, які обіймають ключові посади в адміністрації Трампа, вбачають у політиці Росії "загрозу міжнародному порядку". За словами Лете, європейці й американці іноді бачать справи по-своєму. "Не зовсім по-різному, але у Європі є позиція, що залучення Росії необхідне, що Росію слід сприймати не лише як потенційну загрозу або суперника. Є європейці, які сподіваються, що Росія також може бути і партнером", - стверджує експерт.

Він пояснює, що причина проста: для Європи РФ - сусід, і змінити це неможливо. "А для США Росія - ще одна віддалена країна", - додає Лете. При цьому він вказує і на відмінності у підході між Східною і Західною Європою - в цьому кліше є правда, хай і з окремими винятками.

Незважаючи на розбіжності в питанні того, наскільки далеко може заходити діалог з Росією, Бруно Лете називає ці розбіжності тактичними, а на стратегічному рівні бачить "трансатлантичну єдність".

"Важливо не піддаватися Путіну, але також важливо і не опускати руки стосовно Росії. (…) Хоча я вважаю, що з Росією треба говорити, але Росія не може бути партнером", - підсумовує експерт. Як приклад питань, в яких Захід зараз не може бути партнером РФ, він наводить Крим, Донбас, Грузію, Нагірний Карабах, Придністров'я - там, де Москва "не поважає суверенний вибір інших країн".

Про те саме говорить і один з високопосадових військових НАТО: "Сьогодні важко собі уявити, як Росія може бути партнером".

Гонка озброєнь?

Існує й інша причина адаптації НАТО: крім втручання Росії у справи інших країн, це і переозброєння військ РФ. "Росія модернізувала багато аспектів своїх збройних сил", - цитує міноборони США генерала Данфорда. Військовий уточнив, що мова йде про ядерну зброю, флот, кіберзброю, засоби електронної боротьби, протикосмічні засоби.

На це вказує і Петр Павел: "Ми характеризуємо Росію як суперника на рівних. І ми, очевидно, уважно слідкуємо за усім розвитком і модернізацією, а також вживаємо усіх заходів, необхідних для того, щоб бути готовими до будь-якого розвитку подій".