Саудівська Аравія - важливий партнер чи країна-ізгой?

Реакція світу на нещодавнє зникнення та можливу загибель саудівського журналіста Джамаля Хашоггі не забарилася. Директорка-розпорядниця Міжнародного валютного фонду (МВФ) Крістін Лагард відмовилася приїхати на інвестиційний форум, що має 23 жовтня відкритися в столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді.

Ще кілька днів тому Лагард запевняла, що візьме участь у цьому форумі. Про причини відмови речник керівниці МВФ нічого не сказав. І позиція Лагард - далеко не виняток: останнім часом пролунало багато схожих заяв і з боку провідних світових політиків, котрі так само вже не бажають потикатися до столиці саудівського королівства.

18 жовтня заплановану до Ер-Ріяда поїздку скасували й міністр фінансів Нідерландів Вопке Хукстра та його французький колега Брюно Ле Мер. Керівник мінфіну Франції пояснив відмову тим, що, мовляв, передумови "не досить добрі".

Давній союзник Саудівської Аравії США теж повівся холодно. Їхати до Ер-Ріяду не забажав й міністр фінансів США Стівен Мнучін. Про своє рішення глава мінфіну США повідомив у мікроблозі в соціальній мережі Twitter. А президент Сполучених Штатів Дональд Трамп взагалі обмежився закликом до проведення розслідування.

Крім урядовців та керівників провідних міжнародних фінансових інституцій, про небажання їхати на інвестиційний форум у Ер-Ріяді повідомили й провідні представники банківського сектора та промисловці. Організований саудитами захід вирішили проігнорувати голови правління таких значних банків як HSBC, Standard Chartered та Credit Suisse. Якщо вірити повідомленням ЗМІ, таку саму позицію висловив і голова правління американського банківського велетня JP Morgan. Про рішення триматися осторонь інвестфоруму в саудівській столиці повідомили також і голови правління американських корпорацій Ford та Uber.

Інші ще не знають, чи поїдуть до Саудівської Аравії, чи ні. Скажімо, голова правління концерну Siemens Джо Кезер (Joe Kaeser) заявив, що невдовзі визначиться щодо цього. Хоч Кезер і визнав, що зникнення журналіста Хашоггі - серйозний випадок, він наголосив на необхідності не припиняти контакти. "Якщо ми припинимо підтримувати контакти з країнами, де зникають люди, то тоді нам доведеться просто сидіти вдома, адже говорити буде ні з ким", - застеріг Керез.

Дилема для бізнесу та політиків

По суті, Кезер згадав дилему, яка однаково непокоїть як бізнес, так і політиків, адже знайти виважений підхід до Саудівської Аравії, і не лише у випадку зі зникненням Хашоггі, вкрай непросто. Досить влучно сказав про цю дилему член консервативного Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Юрґен Гардт (Jürgen Hardt), який спеціалізується на зовнішньополітичних питаннях.

У розмові з журналістами Deutschlandfunk він зазначив, що Німеччина "мусить якось дати раду цій ситуації", адже Саудівську Аравію, так само, як і королівську родину, котра нею керує, не можна "зробити такими, якими хотілося б". Деколи політикам доводиться мати справу з колегами, з чиєю позицією та вчинками вони незгодні та не сприймають їх, каже Гардт.

Він згадує зокрема й те, що та сама Саудівська Аравія намагається досягти зближення між Ізраїлем та палестинцями. Водночас Ер-Ріяд став учасником збройного протистояння в Ємені, виступивши на боці єменського уряду, з котрим ведуть боротьбу повстанці-хусити. І з точки зору норм міжнародного права, вочевидь, не можна виправдати таку лінію саудитів у єменському питанні, визнає Гардт. "Тож через це у нас досить-таки двоїсте ставлення до Саудівської Аравії", - каже політик. Він також не виключив, що подальше розслідування у випадку зі зниклим журналістом Хашоггі призведе до того, що Європі доведеться "відкорегувати" свою політику щодо Саудівської Аравії.

Політичний важковаговик

Таке рішення мало б вкрай далекосяжні політичні наслідки. Впродовж багатьох років саудівське королівство намагається позиціонувати себе Заходу як надійного політичного партнера. Ер-Ріяд не лише заявив, що готовий виступати посередником у конфлікті між Ізраїлем та палестинцями. Саудити також висловили бажання протистояти терористичним ісламістським угрупованням.

Так само багате нафтою королівство відіграє важливу роль у війні в Сирії. Ер-Ріяд вважається вагомою противагою Терегану, який істотно збільшив свою присутність та вплив у Сирії. Тож для Заходу Саудівська Аравія цінний політичний партнер.

Особливо американці зацікавлені у співпраці з принцом-наступником саудівського королівського дому Мохаммедом бін Салманом, хоч останньому й досить складно пояснити нещодавній випадок з Хашоггі. На переконання саудівського принца Халіда бін Фархана, котрий живе у вигнанні в Німеччині, "американський уряд навряд чи дозволить собі відмовитися" від співпраці з крон-принцом, яким досить легко маніпулювати. У розмові з DW Халід бін Хархан припустив, що держсекретар США Майк Помпео приїздив до Саудівської Аравії саме з метою "утримати принца-наступника при владі, щоб і надалі втілювати свої плани".

Водночас експерт з близькосхідних питань Томас Ріхтер (Thomas Richter), котрий працює в розташованому в Гамбурзі Німецькому інституті глобальних та регіональних досліджень (GIGA), припускає, що політикам ФРН доведеться по-новому поглянути на саудитів та їхнього принца-наступника бін Салмана.

Особливо, якщо побільшає доказів у насильницькій смерті журналіста Хашоггі. На думку експерта Ріхтера, це викличе "серйозні роздуми", що можуть завершитися "реалістичним поглядом на речі". Як наслідок політики ФРН можуть дійти висновку, що Саудівська Аравія - "авторитарна монархія, що керується жменькою людей, а на чолі стоїть молодий принц, який ні перед чим не зупиниться", припускає експерт.

Нафтодолари та інвестиції

Але дії у відповідь через зміну ставлення до Саудівської Аравії може обмежити економічна могутність королівства. Адже в руках у саудівської королівської родини величезні запаси нафти, що за потреби можуть стати важливим економічним важелем тиску. Щодня королівство, що вважається найбільшим експортером нафти світу, вивозить за кордон близько семи мільйонів барелів нафти. Однак вже зараз глобальний попит перевищує пропозицію країн-членів ОПЕК. Тут треба ще й згадати той факт, що через санкції США проти Ірану, котрі невдовзі набудуть чинності, пропозиція чорного золота на ринку скоротиться ще на 1,7 мільйона барелів на день.

Якщо випадок з журналістом Хашоггі погіршить відносини з Саудівською Аравією, то саудити зможуть обмежити свій експорт нафти. Це може призвести до подорожчання цього важливого енергоносія. Такий сценарій дещо нагадує "нафтову кризу" 1973 року. Тоді арабські країни-члени ОПЕК відреагували на Війну Судного дня скороченням обсягів видобутку чорного золота. Вже скоро світова ціна нафти підскочила з близько 3 до 12 доларів за барель. Наслідком цього став глобальний економічний спад.

Саудівське королівство відіграє важливу роль не лише як експортер нафти, а ще й як інвестор. Лише в США саудити володіють цінними паперами на суму близько 170 мільярдів доларів. Якщо вони задумають позбутися їх, то тоді значно зростуть відсоткові ставки на боргові зобов'язання США. Це істотно зашкодить планам нинішньої американської адміністрації, котра проводить політику зниження податкового тиску, а діри в бюджеті покриває емісією облігацій та зростанням держборгу.

Саудівська Аравія та арабський світ

А ще саудівське королівство має неабиякий вплив у арабському світі. Для багатьох країн у регіоні Саудівська Аравія - важливий політичний гравець. Приміром, саме саудити очолюють міжнародну коаліцію арабських країн, котра в сусідньому Ємені протистоїть повстанцям-хуситам. Останніх Ер-Ріяд звинувачує в тому, що ті співпрацюють з найзапеклішим суперником саудитів - Іраном. Конфлікт у Ємені вже призвів до тисяч жертв серед цивільних, а мільйони єменців стали внутрішніми переселенцями.

Водночас саудівське королівство - цінний союзник для репресивних режимів на зразок того, що нині править у Єгипті. Таким режимам потрібна підтримка в боротьбі з опозиційними рухами, котрі, до речі, теж світські, як це було в Єгипті в 2011 році. Але не всі арабські країни мають таку підтримку з боку саудитів.

Приміром, невеличкий емірат Катар спізнав на собі, що таке неласка могутнього сусіда, котрий не задоволений політичними цілями емірату. Ще й досі Катар відчуває наслідки бойкоту, до якого Саудівська Аравія вдалася влітку 2017 року. Тоді саудитам не сподобалися близькі контакти між Катаром та Іраном, а також стосунки Катару з рухом "Брати-мусульмани" в Єгипті.

Тож тепер Катар вбачає шанс у випадку зі загадковим зникненням Хашоггі, розпочати медійний наступ на Саудівську Аравію. "Якщо світова спільнота зрозуміє, що в цьому злочині замішані офіційні органи саудівської держави та уряд, вони зрозуміють, що мають справу з державою-ізгоєм", - повідомляла днями катарська газета Al-Araby al-jadeed, близька до місцевого телеканалу "Аль-Джазіра". Катарські журналісти запевняють, що нинішня ситуація - "розплата за нахабство" саудитів. "Світ зрозуміє, з ким він має справу у випадку з принцом-наступником Мохаммедом бін Салманом, а саме з державцем, котрий, найімовірніше збрехав у такій гучній справі. Тож тепер він не зможе претендувати на достовірність", - зазначалося в матеріалі катарського видання.

Сподівання на нову політичну культуру

Саудівська Аравія - вкрай вагомий економічний та політичний гравець. Але репутація країни-ізгоя, яку вона отримала через випадок з Хашоггі, саудитам зовсім не подобається. Вже зараз саудівське королівство висловлює неприкриті погрози вбік своїх партнерів. Але, звісно, представники королівського дому не зможуть не помітити, що лише дехто готовий сідати з ними за один стіл, принаймні публічно. Якщо буча, що зчинилася через зникнення та ймовірну смерть Хашоггі, найближчим часом не вщухне, то цей імовірний злочин міг би стати для Саудівської Аравії приводом для перегляду своєї політичної культури.