Сирія, Ірак і боротьба проти "Ісламської держави"

Місто Фаллуджа у Іраку звільнили від бойовиків терористичного угруповання "Ісламська держава" (ІД) наприкінці червня. Розташоване на захід від Багдада воно близько двох років перебувало під контролем джихадистів. Лише весною цього року війська іракської армії підготували наступ на Фаллуджу з метою відбити її. Кільце оточення ставало дедалі щільнішим, аж поки в червні з міста не витіснили останніх бойовиків. А тепер іракські військові планують створити таке саме кільце оточення навколо міста Мосул. Саме захоплення терористами у червні 2014 року Мосула - другого за чисельністю населення міста країни - стало найбільшим військовим та водночас символічним успіхом ІД.

Під час просування з'єднань урядових військ у бік Мосула під контроль Іраку повернуто цілу низку невеличких сіл та поселень. Однак для повернення під урядовий контроль Мосула запеклих боїв не уникнути. Так, в середині липня спеціальний уповноважений уряду Німеччини з питань Близького Сходу Йоахім Рюкер заявив, що сутички можуть призвести до появи майже мільйона нових біженців.

У Сирії джихадистам теж непереливки. З початку червня сирійська армія проводить наступ на підконтрольні загонами ІД квартали розташованого на півночі країни мегаполіса Алеппо. На наявність цивільного населення у місті ніхто не зважає. Лише у липні урядові війська Башара Асада обстріляли 15 медичних пунктів та шпиталів. Крім того, також обстрілюються житлові квартали міста.

Жорстокість як стратегія

На мирне населення режим Башара Асада зараз, так само, як і упродовж минулих п'яти років конфлікту, не зважає. На думку спостерігачів, саме на військах Башара Асада лежить відповідальність за більшість смертей під час громадянської війни. Та терористи ІД теж не пасуть задніх - своїх жертв вони знищують особливо жорстоким чином і розміщують відеозаписи страт та тортур в інтернеті.

Ця жорстокість - одна з притаманних ІД рис. Відтоді, як терористи почали захоплювати окремі райони Сирії з 2011 року, мирне населення стало об'єктом звірств бойовиків. Люди раптово зникали, а за кілька днів знаходили їхні тіла, почасти понівечені від тортур та знущань.

Такими діями ІД сіяла острах та паніку, але, з іншого боку, саме цим вона завадила місцевому населенню в захоплених терористами територіях розвинути певну лояльність до свого нового керівництва. Якщо кілька років тому іракці-суніти розглядали бойовиків ІД як таких собі захисників від засилля переважно шиїтського уряду, то згодом ці очікування обернулися на розчарування.

Майже цілковитий брак підтримки цивільного населення

А це, своєю чергою, призвело до того, що панування бойовиків ІД скрізь у тих районах, які вони контролюють, швидко розвалюється зсередини. Утім, саме це ще не означає, що на їхнє місце одразу прийдуть світські сили. Керівниця Бейрутського офісу фонду Генріха Белля Бенте Шеллєр на тлі цього наголошує, що значна частина сирійського населення виступає за секуляризований, тобто світський тип державного ладу. "Однак що більше конфесійних рис набуває конфлікт, що жорстокішим він стає, тим менше секуляризаційних сил ми бачимо", - застерігає експертка.

З цієї ж причини годі сподіватися, що нерелігійні суніти зможуть стати помітною силою в Іраку. Адже розбіжності між релігійними групами й досі лишаються досить глибокими, та й протистояння між сунітами та шиїтами, що часто супроводжувалось насильством, занадто глибоко закарбувалася в пам'яті. А такий пережитий досвід не вдасться так просто стерти самою лише секуляризацією.

Дедалі частіше правозахисники критикують бойовикі-шиїтів як в Іраку, так і в Сирії за жорстокі дії проти мирного населення. Саме це, пише тижневик Der Spiegel у своєму останньому номері, може знову дати певну легітимізацію ІД. "Доки сирійська та російська авіація завдаватимуть свої кровопролитні удари, доки суніти житимуть у смертельному страху перед шиїтами, доти є можливість повернення ІД навіть після цілковитої втрати угрупованням свого "халіфату", - зазначається в статті тижневика.

Бенте Шеллєр вважає, що режимові Башара Асада не скоро вдасться повернути контроль над всією територією країни. Його війська не спромоглися навіть витіснити повстанців з передмістя Дамаска. "Йому це не вдасться навіть попри те, що він має таку масивну підтримку - з боку Ірану, "Хезболли" та Росії. Тож як після цього здійснюватиметься контроль над всією країною?" - каже експертка.

Відмова від конфесійності

Однак у довгостроковій перспективі виклик є насамперед політичним. Як в Іраку, так і Сирії треба докладати усіх зусиль для послаблення міжконфесійного суперництва. Однак це може відбутися лише поетапно. І сам процес може тривати роки. Він покликаний вивести з ладу політично-релігійний механізм, на який останніми роками спиралися й яким зловживали в своїх цілях як сирійський режим, так і іракський диктатор Саддам Хуссейн, а згодом почасти й колишній прем'єр Іраку Нурі аль-Малікі.

Щодо Сирії варто згадати й той факт, що ця близькосхідна країна має довготривалу перспективу лише без Башара Асада. Після років жорстокого ставлення мирне населення, мабуть, не захоче, щоб Асад і надалі ним керував. А поки ці передумови відсутні, обидві країни не будуть захищенні від повторного загострення політичного та міжконфесійного насильства.