Складнощі з формуванням уряду Німеччини

Єврокомісія готується до найгіршого сценарію, заявив днями у Брюсселі голова Комісії ЄС Жан-Клод Юнкер. Його занепокоєння стосується передусім результатів парламентських виборів в Італії. Цілком імовірно, що жодна з політичних сил не матиме необхідної кількості голосів для того, аби сформувати дієздатний уряд. Юнкер навіть не виключив загрозу нової турбулентності на фінансових ринках. Щоправда пізніше він зауважив, що його не зовсім правильно зрозуміли.

Серед причин свого занепокоєння голова Єврокомісії згадав і Німеччину, де соціал-демократи шляхом голосування серед усіх своїх членів вирішують, чи утворювати коаліцію з християнськими партіями. Якщо соціал-демократи проголосують проти великої коаліції, тоді найбільша в ЄС країна поки що й надалі залишатиметься без уряду.

Анґела Меркель добре розуміє значення, яке має стабільний німецький уряд також для Європейського Союзу загалом. В своїй останній урядовій заяві вона наголосила, що 2018-й є визначальним роком для майбутнього розвитку Європи. "Нам потрібен прорив у Європі", - заявила Меркель. І, до речі, таку саму фразу містить і коаліційна угода. Таким чином Меркель закликала й німецьких соціал-демократів підтримати велику коаліцію з християнськими партіям. Вона звернула увагу на те, що європейські партнери очікують від німецьких політиків формування стабільного уряду.

Чи означає це, що Брюссель охопить паніка, якщо в Берліні так і не вдасться утворити велику коаліцію? Яніс Емманулідіс з брюссельського Центру європейської політики так не вважає. Водночас він визнає, що з'явиться "деяка невпевненість, оскільки одна з найпотужніших країн в Європі не матиме уряду, який був би здатним ухвалювати також складні рішення". Тому, за словами політолога, в Брюсселі сильно сподіваються, що в Німеччині все ж таки буде утворена велика коаліція.

Меркель більше не є "фрау Європа"

Але навіть у разі утворення коаліції Меркель більше не буде тим провідним європейським лідером, яким вона була перед виборами до Бундестагу. Ще кілька років тому американський впливовий часопис Time Меркель так і назвав - "фрау Європа". Після того, як до Білого дому в'їхав Дональд Трамп, деякі англомовні видання взагалі вбачали в ній нового лідера всього західного світу.

Але тепер усе це в минулому. Наприкінці минулого року Time знайшов уже "наступного загальноєвропейського лідера", а саме - Еммануеля Макрона. Парламентські вибори продемонстрували, що партія Меркель більше не користується в Німеччині тією підтримкою, якою вона користувалася до того. Водночас Макрон за підсумками боротьби за крісло президента Франції зміг похвалитися блискучою перемогою. У той час, як Макрон суверенно приймав таких складних президентів як Трамп, Путін та Ердоган, Меркель довелось половину року провести за столом коаліційних переговорів.

І хоча Макрон ще не піднявся до рівня Меркель, але "він вміло використовує інструменти влади п'ятої республіки", аби посилити вплив Франції в Європі та світі, вважає директор Німецького-французького інституту в Людвігсбургу Штефан Зайдендорф. До таких інструментів належать і дипломатія, і військова сила.

У межах Європейського Союзу Макрон заявив про себе, запропонувавши провести в спільноті низку реформ. Зокрема, він наполягає на створенні посади європейського міністра фінансів та радить сформувати бюджет для Єврозони. В Німеччині - передусім серед християнських партій - до таких пропозицій ставляться скептично. Але відповісти Берлін поки що нічим не може, адже уряду ще нема.

Лідеру лібералів Крістіану Лінднеру залишається лише констатувати, що Франція тим часом "перетворилась на ту країну, яка задає ритм" у Європі. На його думку, німецький уряд не може дозволити собі бути лише відлунням ідей, озвучених Парижем.

Лідерство спільно з Францією

Але списувати Меркель ще зарано, вважає Яніс Емманулідіс і додає: звичайно, якщо буде утворено велику коаліцію. Зрештою, продовжив він, Німеччина й надалі залишатиметься важливою країною.

Останнім часом у межах ЄС спостерігається встановлення більшої збалансованості в питанні впливу на спільноту з боку різних країн. Як приклад, політолог називає Францію та Німеччину. Вплив Франції зріс не лише завдяки успіху Макрона, але й через цього разу такий складний й затяжний процес утворення правлячої коаліції в Німеччині, наголошує Емманулідіс.

До зменшення ваги Німеччини, на його думку, призвело й послаблення кризи в Єврозоні. З європейської перспективи все це не так вже й погано. "Хороша новина" полягає в тому, що за таких обставин буде легше втілювати спільні реформи, сподівається брюссельський політолог.

Вікно можливостей обмежене

Поганою новиною є, однак, розкол Європи, який нині проявляється, мабуть, сильніше, ніж за всю повоєнну історію. Країни Вишеградської четвірки й надалі не готові йти на поступки в питанні політики щодо біженців, як того вимагала передусім Меркель.

Наступна велика суперечка назріває навколо питання про бюджет Європейського Союзу. Нещодавно Меркель продемонструвала готовність частково компенсувати внески Великобританії, яка більше не платитиме до загальноєвропейського бюджету через свій вихід з ЄС. У Німеччині канцлерці вже починають закидати розпродаж країни. "В такий спосіб вона послаблює позицію Німеччини на переговорах", - заявив лідер лібералів Крістіан Лінднер. Голова фракції правопопулістської "Альтернативи для Німеччини" в Бундестазі Аліс Вайдель заявила, що для Меркель більше значення має "відповідальність за Європу", ніж суверенітет країни.

До речі, про правих популістів. Правопопулістські політики вже зараз складають 20 відсотків депутатів Європарламенту. Представники поміркованих політичних сил побоюються, що після наступних виборів до Європейського парламенту, які мають відбутися в травні 2019 року, правих популістів ще побільшає. Аби так не сталося, Єврокомісія та національні уряди намагаються вже зараз запропонувати своїм громадянам конкретніші шляхи вирішення їхніх проблем.

Але часу для виправлення ситуації залишилось обмаль. Якщо соціал-демократи проголосують проти великої коаліції і в Німеччині доведеться проводити нові вибори, буде втрачено ще один рік, впродовж якого Європі бракуватиме найважливішої для неї країни. І от тоді вже напевно - часу для дій практично не залишиться.