Суспільне мовлення

Національна суспільна телерадіокомпанія України (НСТУ) – саме так буде називатися український громадський ТВ- та радіоканал суспільного мовлення, який має з’явитися в ефірі вже за півтора місяці. Дата 1 січня 2015 року була обрана членами робочої групи з розробки стратегії НСТУ, аби не зволікати з реструктуризацією Національної телекомпанії України, на основі якої і створюватимуть суспільне мовлення. Кореспондент Deutsche Welle поспілкувалася з членом цієї робочої групи, експертом Інституту медіа права Ігорем Розкладаєм.

Deutsche Welle: Пане Розкладай, в середині літа було створено робочу групу з розробки стратегії Національної суспільної телерадіокомпанії України, чим зараз ви займаєтеся в цій групі і чи є якісь вже конкретні результати її роботи?

Ігор Розкладай: Зараз робоча група розглядає питання боргів, майна, ліцензування, програмної сітки, персоналу та промо-кампаній для майбутньої Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ). Є у нас і складності, які намагаємося вирішити. Головна складність – створити юридичну особу майбутньої НСТУ. Закон містить деякі прогалини, є різні розуміння як це робити, але наразі урядом було прийнято рішення створити Публічне акціонерне товариство, 100% акцій якого належатиме державі. Така формула дозволяє мовнику бути найбільш незалежним в плані управління майном та коштами, але є проблематичним те, що це треба терміново узгоджувати з існуючим законодавством.

На це ж потрібен час. Враховуючи, що нова Верховна Рада тільки починає працювати, чи буде депутатам зараз діло до узгодження законодавства для суспільного мовлення?

Розуміння того, що зміни до закону треба внести у нових парламентарів в принципі є. Тому я сподіваюсь, що такий тактичний законопроект на дві сторінки буде ухвалений. Цей законопроект вже розроблений, його треба перевірити, уточнити і ми готові його передати на голосування.

А як ви взагалі ставитеся до ідеї зробити суспільне мовлення через публічне акціонерне товариство, де 100% акцій володіє держава? Багато хто критикує це, адже яке ж це громадське телебачення чи радіо, яким повністю володіє держава?

У багатьох країнах майно суспільних каналів належить державі. Має ж воно комусь належати. В ідеалі було створювати щось специфічне на кшталт американського Public Domain, коли громада викуповує землю в своїх інтересах і її не зможуть рейдернути чи щось подібне зробити. Було б добре, аби у нас таке було, але наразі так як є. Доводиться поки що використовувати ті механізми, які у нас є у законодавстві. Можливо колись ми дійдемо і створимо суспільну форму, яка б захищала суспільне мовлення.

А Наглядова рада, яка контролюватиме діяльність Національної суспільної телерадіокомпанії уже створена?

Тут є складнощі. Нацрада з питань телебачення та радіомовлення оголосила прийом заявок від громадських організацій на конференцію, де будуть обиратися члени Наглядової ради НСТУ від громадських організацій, як це передбачено законом. Але перший раз це не спрацювало. Прийшло всього 37 заявок, а там , за законом, по кожному напрямку має прийти не менше 45 анкет. Зараз повторно оголосили прийом заявок. Сподіваюсь, що ми доберемо ці заявки по напрямку "Спорт", "Культура", "Правозахист", бо по напрямку "Журналістика" заявок достатньо, а по цих мало. Також є нюанси по формуванню Наглядової ради, бо не відомо, скільки у Верховній Раді буде фракцій і груп, які мають делегувати свого представника у цю Наглядову раду. Бо за законом у Наглядовій раді дев’ять членів буде від громадських організацій, а решта від фракцій парламенту. Поки невідомо, скільки цих делегатів. Це було одне із зауважень Ради Європи, аби представників парламенту не було більше, аніж від громадськості.

Через ці перепони затягується запуск суспільного мовлення? Тож виходить, що з січня НСТУ не запрацює?

Це складне питання. Де-юре процес може затягнутися на місяці і ми до цього морально готові. Але ніщо не заважає НТК запустити нову сітку і вести нове суспільне мовлення. Наповнювати ефір починати можна уже зараз і вони це вже роблять. Звісно, для цього треба кадри, враховуючи, що з виплатою зарплати там важко зараз. Але я сподіваюсь, що процес буде йти. Треба привернути увагу людей до створення суспільного мовлення. Бо багато хто взагалі не розуміє навіщо це. Тому треба грамотно пояснити людям, що вони отримають з суспільним мовленням замість традиційною першої кнопки на пульті.

До речі, щодо глядачів. Чи відчують вони перехід на суспільне мовлення? Будуть суттєві зміни у подачі інформації, в якості програм?

Журналісти суспільного можуть якісно працювати над новинами і посилювати аналітику в інформаційних програмах. Це те, чого не вистачає на багатьох каналах. Друге - це залучення нових програм. Це те, що вже відбувається. Програма "Схеми" Громадського ТВ вже йде на Першому національному , щоб люди знали, як крадуть їхні гроші. Такі речі важливі. Думаю, що програмне наповнення буде формуватися протягом кількох років. Очевидно, що запуск суспільного, і досвід інших країн показує - це будуть постійні проби. Але, я думаю, що різницю глядач побачить. І найближче це вони побачать на місцевих виборах, бо на виборах роль суспільного мовника посилюється.

А як з регіональними каналами? Тепер вони теж входитимуть в НСТУ?

Так, входитимуть. Обговорюється, щоб вони 6 годин мали на добу власного мовлення. Але як це буде реалізовано - побачимо.

Звідки гроші на все це? Чи буде їх достатньо, аби робити якісний конкурентний інформаційний продукт?

Грошей, зразу кажу, не буде достатньо. Формула фінансування така – Національна суспільна телерадіокомпанія може отримувати 0,2% з держбюджету. Тобто в бюджеті має бути бюджетна стрічка і відраховано на потреби НСТУ визначену кількість грошей. Як мені відомою, в проекті бюджету на 2015 рік такої стрічки не закладено. Закладено стільки, як було минулого року – приблизно 600 мільйонів гривень. Це пов’язано з тим, що на момент формування проекту держбюджету не було ще створено юридичної особи для суспільного мовлення. Друга проблема – 5 відсотків бюджету мають становити надходження від реклами. Бачимо, що цього замало. Є ідея внести в закон про суспільне мовлення зміни, аби ввести абонплату. Але це доведеться попрацювати, як саме це зробити. І ще з джерел – це міжнародна допомога на закупівлю обладнання, бо це теж є проблемою. Грошей, чесно, не вистачатиме. Тому суспільство має зрозуміти, якщо ви хочете мати якісне телебачення, то ви маєте платити. Бо зараз глядачі платять тільки за доставку телесигналу.

З огляду на все сказане, чи можливо робити, я повторюю питання, якісний цікавий телепродукт, аби спонукати людей тим самим платити абонплату?

Можливо за єдиної умови – зацікавлення людей, які беруть участь у реформуванні суспільного мовлення створити його. Ресурси можна знайти навіть на аутсорсі. Можна залучати приватні ініціативи – громадське ТВ, Спільнобачення і можна кооперуватися. 50 відсотків всього успіху суспільного мовлення залежатиме саме від мотивації. Зараз унікальний момент – закон прийнятий, є політична воля і є бажання у багатьох його створити. Буде тяжко, але точно тепер вже суспільне мовлення буде.

А як щодо журналістів, які вироблятимуть контент? Чи є у них мотивація працювати на ентузіазмі?

В усіх державних ТРК в березні працювало до 10 тисяч осіб. Це ціла армія. Треба оптимізувати штат. До того ж, юридична форма приватного акціонерного товариства дозволяє більше платити тим журналістам, які добре роблять свою роботу. Такі журналісти є і не тільки в Києві, а й в регіонах. Якщо вони будуть нормально заробляти і бути залученими у процес, то результат буде. Тому оптимізація, коли залишать кращих і плюс можливість залучати аутсорс може допомогти. Вважаю, що формування суспільного мовлення триватиме в Україні близько 5 років, а там далі буде розвиток як в інших країнах. Польща, приміром, теж кілька разів змінювала своє суспільне мовлення. Всі через це проходять.