Зародження онлайн-телебачення

Наприкінці 2011 року низка медійних організацій України опублікували спільну заяву, у якій стверджувалось, що впродовж року в країні погіршився стан свободи слова. Якщо в липні 2010 року національні телеканали замовчували близько 56 важливих тем на місяць, то у вересні 2011-го – вже 456, йдеться в моніторингу "Телекритики".

Виходом із такої ситуації могло би стати інтернет-мовлення, адже всесвітня мережа традиційно вважається вільнішим, ніж телебачення, майданчиком. Однак українські медіа-професіонали створювати повноцінний інтернет-канал поки не поспішають.

Політичний телемарафон в інтернеті

Найвідоміша спроба запровадження інтернет-телебачення в Україні – це марафони "Четвертої студії". Багатогодинні ефіри, присвячені першій та другій річницям президентства Віктора Януковича, а також 7-річчю Помаранчевої революції, подивились більше 100 тисяч людей.

Спочатку проект був ідеєю журналістів Мустафи Найєма і Сакена Аймурзаєва, а також режисера Кирила Казакова. "Ми вирішили, що будемо мовити в інтернеті, адже всі інші можливості або закриті, або ангажовані, або їх просто немає. Спочатку думали сісти втрьох, включити дві веб-камери та почати трансляцію. Але потім з’явилась ідея гостей та думка про те, що це мають бути не політики",- розповів Deutsche Welle Мустафа Найєм.

Витрати на проведення трьох марафонів були незначними, адже приміщення та більшість техніки надали знайомі організаторів на безоплатній основі. "Загалом ми витратили близько 3 тисяч гривень. Якщо техніку орендувати, то потрібно тисяч 7 доларів на один такий проект",- розповів журналіст.

Успішність нового для України формату організатори побачили ще з першого ефіру: кількість відвідувачів виявилась більшою, ніж очікувалось. У підсумку інтернет-канал, розрахований на швидкість 1,5 мегабіти на секунду, не завжди справлявся зі своєю задачею. Під час третього марафону швидкість було збільшено до 3,6 мегабіта у секунду. Але через атаки на сайт довелось почати паралельну трансляцію.

Інтернет-телебачення: ближче до людей

"Якщо немає паралельного запасного сервера, це може закінчитись досить погано – вас обірвуть, і все. Треба розуміти, чим інтернет відрізняється від телебачення. Телебачення виключили та включили ще раз. А якщо виключили інтернет, то потік інформації є настільки великим, що глядачі можуть не повернутися, щоб додивитись",- зазначає Мустафа Найєм.

Інша вагома різниця між телебаченням та онлайн-мовленням – це якість продукту, переконаний журналіст. "Програма має або сильно відрізнятись від того, що є на телебаченні, або бути змістовно якіснішою. Тут щось вибачається в плані візуальної якості, але не можна бути нещирим",- вважає Найєм.

Інтернет є значно ближчим до глядачів, ніж традиційне телебачення, переконаний ведучий. "В інтернет-телебаченні ти не будеш звертатись: "Вітаю, шановні телеглядачі". Там все набагато простіше та ближче. А якщо ти додаєш до цього можливість коментувати відео та ставити свою оцінку, то людина стає причетною до події",- наголошує він.

Водночас Мустафа Найєм зауважує: політики перестають бути цікавими для інтернет-аудиторії. І хоча на марафон "Сім років революції" прийшли знані депутати, цей проект мав меншу успішність, ніж ефір, на якому громадські діячі говорили про два роки президентства Віктора Януковича. Незважаючи на наближення парламентських виборів, у "Четвертої студії" поки немає конкретних планів стосовно нових інтернет-марафонів. Але журналісти зазначають: подальші проекти вони хотіли б робити за гроші людей, які хочуть такий марафон подивитись.

Медіа-компанії обирають класичне телебачення

Нині інтернет-телебачення є нерозвиненим не лише в Україні, але й у інших країнах пострадянського простору. Серед російських медіа із онлайн-мовленням часто асоціюють канал "Дождь". Створений у квітні 2010 року, він почав трансляцію в інтернеті, а згодом був запущений і на низці супутникових та кабельних мереж. Щоправда, співробітники "Дождя" наголошують: канал завжди був орієнтованим на телебачення, а не лише на онлайн-версію.

Розмах проекту також є традиційно телевізійним: у великому приміщенні каналу працює близько 300 людей, а в запуск "Дождя" було вкладено близько 8 мільйонів доларів. "У цьому сенсі ми не класичне інтернет-телебачення, коли на фоні килиму людина щось зачитує на YouTube. Ми частково є інтернет-проектом з тієї точки зору, що набрали там популярність",- зазначив у розмові з Deutsche Welle шеф-редактор інформаційної служби "Дождя" Ренат Давлетгільдєєв.

Водночас в каналу є й інші риси, характерні зазвичай для інтернет-телебачення. Приміром, в "Дождя" немає класичної інформаційної сітки, і режим мовлення може змінюватись залежно від обставин. По-друге, редакція виступає за тісний контакт із глядачами. Вони можуть писати коментарі до програм, віртуально брати участь у планірках каналу та розповідати про події з різних міст.

Коли канал розпочав своє мовлення, подивитись прямі ефіри заходили лише 2-3 тисячі людей. Але завдяки контенту каналу впродовж року його аудиторія зросла в рази. Зараз на сайті можуть водночас перебувати до 50 тисяч людей. "Коли відбувається певний сплеск політичного інтересу, наприклад, вибори до Думи чи президентські вибори, то до нас заходить приблизно мільйон глядачів на тиждень",- зазначає пан Давлетгільдєєв.

Успіх за розважальними проектами?

Стати прибутковим в Україні онлайн-телебачення поки не може, вважає експерт з питань інтернет-бізнесу Максим Саваневський. "На прикладі закордонних країн ми бачимо, що створювати такі проекти є сенс лише тоді, коли є достатньо реклами або ж існує достатньо людей, які готові платити за унікальні передачі",- переконаний він.

Аналітик наголошує, що оцінити рекламну привабливість проекту лише на основі кількості глядачів досить важко. "Це може бути нішевий проект з аудиторією 5-10 тисяч людей, але він може бути цікавим виробнику якихось товарів",- вважає пан Саваневський.

Водночас перспективи в онлайн-мовлення є, адже в Україні вже починає розвиватись напрямок "pay-per-view", коли глядачі або платять за перегляд контенту, або дивляться перед цим рекламу. "У розвитку цього виду медіа можуть бути зацікавлені великі телевізійні холдинги, які мають багато своєї відеопродукції. Вони будуть намагатись виходити в інтернет та потроху монетизувати цей продукт",- зазначає Саваневський.

Та вже цього року, напередодні чи після парламентських виборів, експерт передбачає створення багатьох аматорських проектів. На його думку, їх контент буде переважно розважальним, а не політичним. "В Україні є достатньо багато людей, які опанували програми для відеомонтажу. Я думаю, точно буде вибух, і точно люди будуть створювати якийсь власний продукт",- вважає він.

Проте запуск масштабного проекту до виборів є малоймовірним. "Сказати, що якийсь проект вибухне саме завдяки виборам, я не можу. Я вірю в те, що, можливо, завдяки виборам виникнуть проекти, які вже після виборів будуть розвиватись",- підсумовує Максим Саваневський.

Автор: Катерина Каплюк
Редактор: Захар Бутирський