Трансадріатичний газогін

800-кілометрова труба для транспортування газу протягнеться від грецько-турецького кордону через північ Греції та Албанію до півдня Італії. Звідти газ потраплятиме у європейську газотранспортну мережу. Цей проект є конкурентом газогону "Набукко", яким газ постачатиметься від турецько-болгарського кордону до Австрії. Довжина останнього сягатиме 1300 кілометрів.

Хто саме постачатиме газ з Азербайджану до Європи в обхід Росії, до середини 2013 року має вирішити консорціум "Шах-Деніз", названий на честь одного з найбільших газових родовищ у Каспійському морі. До консорціуму входять, зокрема, енергетичні колоси British Petroleum та Socar - державна нафтова компанія Азербайджану.

TAP і "Набукко": знайти відмінності

Трансадріатичний газогін ТАР (Trans Adriatic Pipeline) є коротшим та вигіднішим за "Набукко" і коштуватиме близько двох мільярдів євро, пояснює Теодорос Цакіріс, експерт з питань енергетики Афінського інституту політичних досліджень ELIAMEP. Однак більш важливим, на думку Цакіріса, є те, що новий газогін запропонує економний доступ до сховищ природного газу в Каспійському регіоні.

"ТАР є більш привабливим і щодо витрат на будівництво, і зважаючи на кошти з транспортування газу", - додає експерт та пояснює цю тезу на побутовому прикладі: "Якщо ви на таксі їдете до аеропорту, то вам однаково, скільки коштує автомобіль, але ви зважаєте на ціну проїзду. Те ж саме й тут: газогін, що проляже через північ Греції, є уже тому більш економним, бо постачання газу обійдеться дешевше, ніж у конкурентів". До того ж Трансадріатичний газогін пропонує партнерам можливість прямої участі у обслуговуванні газопроводу, що значно зменшує ризики зовнішніх впливів, пояснює Цакіріс.

Німецький акціонер

Європейська комісія, як відомо, також висловила підтримку новому проекту. Тим самим вона прагне уникнути враження, що віддає перевагу та сприяє появі конкретних газогонів. Брюссель погоджується з кожним проектом, який зменшує енергетичну залежність Європи від Росії. Цакіріс вважає хорошим знаком для південно-європейського газогону те, що німецький енергетичний концерн E.ON Ruhrgas має наміри інвестувати у ТАР 15 відсотків необхідних коштів.

"Спільно з ASPROFOS, дочірнім підприємством Hellenic Petroleum (ELPE), E.ON працює нині над будівельним проектом газопроводу, що проляже через північ Греції", - повідомив грецький експерт. Німецька компанія вперше зробить такого роду інвестицію у Греції. За словами Цакіріса, співпраця є перспективною, оскільки "ТАР є набагато реалістичнішим та обіцяє бути більш успішним, ніж проект сонячної енергетики "Геліос", який наробив багато шуму останнім часом".

Взяти участь у будівництві Трансадріатичного газогону збираються і швейцарська енергетична компанія EGL та норвезький нафтовий концерн Statoil. Досі бракувало лише чіткої політичної підтримки кількамільярдного проекту. Очевидно, що це питання уряди владнали угодою про ТАР, яку Греція, Албанія та Італія підписали 13 лютого в Афінах.

Азербайджан та партнери, які беруть участь у консорціумі "Шах-Деніз", розраховують на політичні гарантії, а саме на те, що уряди усіх країн, що братимуть участь у проекті, підтримають його та ініціюють відповідні законопроекти та акти із захисту довкілля, які дозволили б уникнути ускладнень при реалізації, каже Теодорос Цакіріс. Після підписання міжурядової угоди в Афінах газогін ТАР отримав стратегічну перевагу над конкурентами, наголошує експерт.

Грецька опозиція проти газогону?

Утім, політолог та колишній міністр промисловості Греції Андреас Андріанопулос застерігає від ейфорії. На його думку, ТАР - це, безумовно, успіх, однак все залежить від того, чи цей проект справді реалізується. У минулому, каже політолог, подібні проекти зіштовхувалися з серйозними перепонами та заморожувались. Як приклад експерт наводить російсько-болгарсько-грецький нафтогін "Бургас-Александропуліс", який мав транспортувати російську нафту через Болгарію та Грецію до Західної Європи.

"Сім разів цей проект намагалися реанімувати, однак сьогодні він заморожений. Росія була б власником нафтогону, однак не готова була погодитись постачати визначені обсяги палива", - згадує Андріанопулос. Ця проблема довгий час недооцінювалась, а грецькі політики надто легковажно ставились до неї, скаржиться екс-міністр.

Як фактор ненадійності проекту з транспортування природного газу сприймається й поведінка грецької лівої опозиції: через кілька годин після укладення угоди про ТАР в Афінах представники парламентської ліворадикальної партії SYRIZA заявили, що не погоджуються з рішенням, яке оминуло парламент Греції.

Андріанопулос не розуміє такої реакції опозиції. За його словами, проект уже кілька років тому був обговорений у Греції і підтриманий усіма політичними силами, заявляє колишній політик. Парламент був повністю поінформований про нього. Тож критика позбавлена логіки. "Йдеться про порожні заяви, які постійно робить наша ліва опозиція, але про які забуде, як тільки сама опиниться в уряді", - каже Андріанопулос.