Заслін проти нелегалів

Раніше Туреччина була країною походження трудових мігрантів, сьогодні вона, схоже, сама притягує потоки робочої сили. Характерно, що серед заробітчан є навіть представники країн Європейського Союзу – Румунії та Болгарії.

До таких мігрнатів належить й Алія Ісмайлова із Софії. Жінка вже довго не була вдома, де в неї мешкають діти та онуки. Працює вона у заможному стамбульському районі Улус, у родині Ецтюрк. Жінка доглядає їхніх двох дітей, 8-річну доньку Меліс та 3-річного сина Бурака. Також вона готує та пре білизну для усієї родини.

Болгарка тішиться, що знайшла приємну родину і не бачить причин залишати Туреччину: "У Болгарії я б теж могла працювати помічницею в господарстві. У Софії я б, напевно, заробляла одну тисячу левів на місяць, це 500 євро. Тут, у Стамбулі, я хоча й далеко від дому, але заробляю більше".

Завдяки економічному буму зарплати в Туреччині суттєво зросли. Тут можна заробити більше, ніж в європейських Болгарії або Румунії. Якщо порівнювати з Вірменією, Грузією, Молдовою або Україною, то більше в кілька разів.

Іноземки привносять високу кваліфікацію

Ось чому тисячі жінок із сусідніх країн працюють у Туреччині доглядальницями за дітьми або санітарками. Езін Ецтюрк знає багато сімей, що, як і його родина, залучають таких помічниць. "Здебільшого вони мають хорошу освіту завдяки добрій системі навчання, яка була в соціалістичних країнах. Можна знайти колишню медсестру або виховательку дитсадка з відповідною освітою, які шукають підробітку. Їм, звичайно, не боїшся доручити дітей. Турчанка після отримання такої освіти не стала б працювати у приватних осіб." І, варто додати, турчанка зажадала б вищої зарплатні.

Але лише невелика кількість іноземних працівників мають дозвіл на роботу. Офіційно в Туреччині вони є туристами. Їм дозволено залишатися максимум три місяці. Досі це правило можна було легко обійти. Достатньо було лише раз на три місяці виїхати за кордон, щоб потім одразу ж повернутися до Туреччини на наступні три місяці.

Держава ліквідує правову шпаринку

Однак, починаючи від 1 лютого, так вже не вийде. Той, хто перебував у Туреччині 90 днів, не може в'їхати до країни впродовж наступних 90 днів. Отже, тривале проживання шляхом накладення тримісячних інтервалів стало неможливим.

Від стамбульського автовокзалу Емнієт до Тбілісі або Єревана можна доїхати за 40 годин, ця подорож коштує приблизно 45 євро. В розмові з молодою вірменкою, яка працює нелегально швачкою на текстильній фабриці у Стамбулі, з'ясувалося, що нові візові правила – не такі вже й страшні. "Мене це зовсім не бентежить, я живу тут майже двадцять років і ніколи не виїжджала. Приїхала і залишилась. Мені тут подобається більше. І я ніколи не думала повертатися",- сказала жінка в інтерв'ю телекомпанії ARD.

Пристосування до нових правил

Втім, тепер уряд в Анкарі хоче обмежити нелегальний ринок праці. 100 тисяч іноземців без документів, які, за оцінками, мешкають у Туреччині, це вже для чиновників забагато. Серед нелегалів – кілька тисяч українців та молдаван. Коли йдеться про проституцію, турецькі органи найчастіше виявляють нелегалок з Росії та України.

Жорсткими візовими правилами вони хочуть запобігти проституції та нелегальним працівникам на будівництві. Болгарська мігрантка Аліє Ісмайлова переживає, що через зміну правил перебування вона втратить свою роботу. Та все ж таки в неї є надія – родина Ецтюрк заплатила за неї заставу в поліції з питань іноземців, і вона отримала візу принаймні на шість місяців.

Турецька сім'я навіть підключила адвоката, щоб забезпечити своїй працівниці тривалий дозвіл на перебування. Есін Ецтюк каже: "Якщо ж нам це не вдасться і їй не подовжать візу, тоді в нас буде проблема. Тоді я навіть не знаю, що робити."

Автори: Томас Борман, Захар Бутирський
Редактор: Володимир Медяний