У Німеччині безслідно зникають біженці

У Німеччині із центрів первинного прийому біженців вже не вперше безслідно зникають шукачі притулку. Однак у Нижній Саксонії останнім часом число зникнень біженців особливо зросло. За даними видання Neue Osnabrücker Zeitung, упродовж кількох минулих днів у згаданій федеральній землі зникло близько 700 із майже 4000 тимчасово розміщених біженців у нашвидкуруч створених центрах прийому для них. Багато-хто зі зниклих шукачів притулку жодного разу не реєструвався, що, як відомо, є першим кроком для початку процедури надання притулку. Представники влади не знають, де тепер зниклі біженці та куди вони пішли.

Дані із Нижньої Саксонії можуть бути вищими за статистику в середньому по Німеччині, але подібні повідомлення надходять з усіх куточків країни. Загалом це не заборонено. Біженці мають "принципове право вільно пересуватися і, відповідно, залишати центри прийому", стверджує речник МВС Нижньої Саксонії Маттіас Айхлер. Тож жодне відомство не в змозі "сказати, скільки людей на свій власний розсуд знову перебувають у дорозі", додає він.

Водночас цей новий аспект теми біженців викликав неабиякий розголос. Зникнення шукачів притулку - це ще одна ознака "втрати контролю з боку держави", застерігає експерт з міграції з Оснабрюкського університету Йохен Ольтмер. Ще місяць тому федеральний міністр внутрішніх справ Німеччини Томас де Мезьєр нарікав на декого з біженців, які вважають, що можуть самостійно пересуватися й іти куди завгодно. "Вони залишають центри притулку, винаймають таксі, дивовижно, але в них є гроші на те, щоб проїхати сотні кілометрів Німеччиною", - обурювався урядовець в ефірі телеканалу ZDF. На думку міністра, велика кількість незареєстрованих біженців - це "серйозна" проблема.

Згідно з німецькими правовими нормами, шукачі притулку мають зареєструватися в органах влади одразу, коли доходить до першого контакту з німецькими відомствами. Але на практиці усе далеко не так: вже упродовж тижнів тисячі шукачів притулку масово перетинають кордон, а відомства вкрай перевантажені роботою з реєстрації.

Від біженців жодної інформації

"Біженці не залишають нам жодної звістки, ми не знаємо, чому вони йдуть геть", - так описує ситуацію Ольтмер. Тож можна лише спекулювати про причини, що спонукають їх до цього. Можливо, зниклі шукачі притулку не бажають залишатися у сільській місцевості, де багатьох спочатку розміщують. А може, вони подалися до тих регіонів Німеччини, де вже живуть їхні родичі чи друзі або які видаються їм більш привабливими. Не виключено, що вони можуть відбути й до інших країн, скажімо, до Скандинавії.

"Немає жодної правової підстави, аби перешкоджати біженцям залишати центри тимчасового перебування", - зазначає представниця федерального відомства з питань міграції та біженців Едіт Аврам. Тож працівники служб безпеки, залучені до охорони центрів для перебування шукачів притулку, не затримують тих, хто залишає центр.

Експерт з питань міграції Ольтмер піддає сумніву ефективність німецької системи розподілу біженців, адже вона ускладнює інтеграцію та чинить перепони для соціальних зв’язків між шукачами притулку. Річ у тім, веде далі експерт, що такі соціальні зв’язки врай важливі для біженців. Ті з родичів та друзів, що вже довгий час живуть у Німеччині і можуть допомогти порозумітися з чиновниками відомств, значно полегшують новоприбулим шукачам притулку завдання зорієнтуватися та оселитися в Німеччині.

Йохем Ольтмер не вбачає у зникненні людей проблеми для безпеки і додає, що більшість із них не чинять спроб свідомо уникнути реєстрації.

Важливо зорієнтуватися

Може бути й таке, що дехто з біженців не знає, де саме в Німеччині знаходиться. Новоприбулі шукачі притулу нерідко не знають точно, куди їх привезли та де розмістили, запевняє речник міста Дельменгорст. Тож чиновники повивішували у центрах прийому біженців карти Німеччини, аби ті могли зорієнтуватися.

Якщо біженці залишають центр первинного прийому без формальної реєстрації на власний розсуд та потрапляють до рук поліції, їх вважають нелегальними біженцями, тож увесь процес реєстрації починається знову. За словами експерта Ольтмера, реєстрація має проводитися набагато швидше. Адже в цьому зацікавлені усі сторони процесу: держава знову здобуде втрачений контроль, біженці отримають недвозначну відповідь на питання про їхній майбутній статус, а відомства зможуть краще планувати свою роботу.