Україна і Польща: повільний занепад 20 років напрацювань?

Віктор Янукович не частий гість у Польщі. Передусім у порівнянні з його попередниками на посаді Леонідом Кучмою та Віктором Ющенком, які іноді зустрічалися з польськими візаві ледь нещокварталу. Востаннє ж президент України відвідував Польщу у травні, коли там відбувався саміт голів центральноєвропейських держав. Вирушаючи до Гданська з робочим візитом, український президент повідомив, що прагне обговорити зі своїм польським колегою Броніславом Коморовським зокрема теми євроінтеграції та полегшення візового режиму.

Польську ж сторону, про що ще напередодні візиту повідомляли провідні національні ЗМІ, особливо цікавило почути від Януковича з перших рук про те, що відбувається довкола арешту екс-прем'єра України Юлії Тимошенко.

Так, міністр канцелярії президента Польщі Славомір Новак підтвердив журналістам, що президент Коморовський планує розпитати Януковича про подробиці арешту лідера української опозиції. У свою чергу і заступник міністра закордонних справ Польщі Єжі Помяновський заявив, що "Польща і Україна мають також говорити і про складні питання". На його думку, важливо тут обговорити не лише сам процес над Тимошенко, але й говорити про те, як його сприймають у Європі.

Тривожні сигнали з берегів Дніпра

Цій проблематиці, а також і загальному оглядові українсько-польських взаємин присвятив свою критичну статтю у понеділковому номері "Газети Виборчій" і радник польського президента з міжнародних питань професор Роман Кужняр. Говорячи про справу Тимошенко він, зауважив, що у Польщі з особливою тривогою сприйняли сигнали, які надійшли останніми місяцями з берегів Дніпра.

"Судовий процес проти Тимошенко, який носить ознаки цькування демократичної опозиції, не розуміють не лише у багатьох західноєвропейських столицях, але й у Варшаві", - пише Кужняр. Радник польського президента запитує, чи влада України усвідомлює, які наслідки цей процес може мати для задекларованих європейських амбіцій України.

І саме ці європейські амбіції, попри критичні зауваження, які Варшава має до української влади, у Польщі готові і надалі відстоювати, дав зрозуміти  заступник міністра закордонних справ Польщі Єжі Помяновський. Польща, яка зараз головує у ЄС та у вересні прийматиме саміт "Східного партнерства" прагне наблизити Київ до угоди з ЄС про асоціацію. "Ми дуже сподіваємося на те, що цей процес буде пришвидшено, що усі важкі пункти переговорів можна буде усунути, аби дійти до підписання цієї угоди", - наголосив він.

Ярмарково-балаганні відносини

Водночас експерт з українсько-польських відносин, відомий львівський публіцист і колишній головний редактор «Львівської газети» Андрій Павлишин вважає, що публічна критика української влади, що лунає з Варшави у контексті арешту Юлії Тимошенко, переслідує радше внутрішньополітичну мету. «Урядові Туска потрібно підтримувати своє реноме в очах виборців. Але що Тускові, що ЄС в принципі все одно, якою є доля Тимошенко, вони якщо би справді прагнули її визволення з тюрми, то на цьому б наполягли, вживши дуже енергійних заходів», - сказав Павлишин Deutsche Welle.

Досить негативно експерт оцінює й перспективи розвитку польсько-українських взаємин у найближчій перспективі. «Відносини України та Польщі взагалі чисто формальні, ярмарково-балаганні, на кшталт вічної боротьби українських і польських націоналістів», - каже він, додаючи, що за часів Кучми та Ющенка вкорінилися тісні формальні стосунки між владою обох держав, оскільки Києву був потрібен свій «адвокат у Європі», роль якого добровільно і охоче виконувала Польща. Сьогодні, каже Павлишин, потреба в цьому відпала.

«Адміністрація Президента Януковича зацікавлена у своїх відносинах з Росією, в тому, щоб ніхто їй тут не заважав займатися своїми власними справами, влаштовувати їх і підлаштовувати країну під свій смак та розсуд. А Польща у всіх цих розкладах їй абсолютно не потрібна», - наголошує Павлишин.

Криза довіри

Головною ж причиною стагнації у польсько-українських взаєминах, про які останнім часом чути від польських та українських оглядачів, експерт вважає відсутність справжнього розвитку в налагодженні тісніших контактів на суспільному, а не владному рівні. Про це, зокрема, під час нещодавнього виступу у Львівському університеті говорив президент польського ПЕН-клубу Адам Поморський. Він згадав про відчудженість та кризу довіри, а також про те, що зусилля, які чинили протягом останніх 20 років українські та польські інтелектуали, зазнали краху через зміну політичних еліт.

Нові лідери не скористалася тими вартостями і позитивом, який вдалося напрацювати, вважає Поморський. На його думку, це зумовлено тим, що і українці, і поляки втомилися від бідності: інтелектуали емігрують, а пересічним людям нецікаво те, чим і як живуть сусіди.

«Золота стіна»

З його спостереженнями погоджується й Андрій Павлишин. «Стосунки на рівні суспільств уже давно практично не існують, - розмірковує публіцист, - суспільства повернуті спинами одне до одного, Європа спорудила між ними «золоту стіну шенгенських віз». Хто захотів – давно вже виїхав з України в Польщу і далі на Захід працювати, а всі інші не мають особливого інтересу до сусідів, бо відсутній культурний простір в Україні, частиною якого могла б бути якоюсь мірою польська  культура. Більш того – відсутній якийсь інформаційний обмін між цими двома організмами. Суспільства одне про одне не знають», - стверджує він, додаючи, що Україні сьогодні нічого запропонувати Польщі.«Українське суспільство закрите, дуже ксенофобське, дуже полонофобське. Це суспільство, яке не знає і не бажає розуміти своїх сусідів», - підсумовує Павлишин.

Тим не менше, вже цієї осені в польсько-українських контактах, принаймні на вищому рівні, очікується пожвавлення. Після саміту «Східного партнерства» у Варшаві, в жовтні президенти України і Польщі зустрінуться на Волині й у польському воєводстві Любельському. Там відбудеться урочисте вшанування пам’яті загиблих українців та поляків.

Автор: Дмитро Каневський
Редактор: Леся Юрченко