Українським студентам до «європейської мобільності» ще далеко

Мобільність є одним з ключових надбань Європейського Союзу у сфері освіти: студенти країн ЄС можуть на будь-якому етапі навчання перевестися до університету іншої країни спільноти або провести за кордоном кілька семестрів. Про успіхи у цій сфері свідчить і приклад Німеччини – німецькі студенти дедалі частіше їдуть навчатися в інші країни ЄС. За останні десять років кількість німців в університетах інших країн спільноти зросла удвічі й становить сьогодні більше 115 тисяч.

Натомість українцям, які хочуть поїхати на навчання до однієї з країн ЄС, доведеться мати справу з неабиякими бюрократичними перепонами. «Візове питання» - найперша проблема, з якою зіштовхуються іноземці. Насамперед заявники нарікають на затягування процедур. «Навчаючись в Амстердамі за програмою Erasmus Mundus я збирався продовжити навчання у Великобританії. Заявку довелося подавати до консульства у Дюссельдорфі. Чекав на візу півтора місяці. Дзвонив багато разів, декілька разів приходив до посольства в Амстердамі, але мені не надавали жодної інформації – далі охорони не пропускали і не давали змоги поспілкуватися зі співробітниками, доходило навіть до скандалу», - розповів Deutsche Welle студент Віталій. Згодом з’ясувалося, що паспорт з візою три тижні пролежав у посольстві в Амстердамі, а заявника ніхто навіть не повідомив. «Нерви попсували мені неабияк», - нарікає студент.

Надто тривалі й складні візові процедури для іноземних студентів критикує і Єврокомісія. У звіті єврокомісара з внутрішніх справ Сесилії Малмстрем вказується на те, що у країнах ЄС встановлені абсолютно різні часові рамки для візових процедур – від семи днів до шести місяців. У деяких країнах, у тому числі у Німеччині, граничних термінів взагалі немає. У Брюсселі нарікають, що встановлення термінів у кілька місяців нівелює вимогу Єврокомісії прозоро і без зволікань обробляти документи студентів.

Мобільність? Не для українців

Німеччина належить, поряд з Італією та Францією, до країн з найбільшою кількістю іноземних студентів з-поза меж ЄС. У німецьких вищих школах навчаються більше шести тисяч випускників українських шкіл. Українців у німецьких університетах навіть більше, ніж французів або італійців, хоча для останніх бюрократичні перепони є мінімальними. Утім, навіть тим українцям, яким вдалося вступити до одного з університетів Німеччини, повноцінно скористатися принадами «освітньої мобільності» в Євросоюзі не випадає. У той час як для німців поїхати на семестр-другий до інших країн ЄС – норма, українцям податися кудись важко. Адже доведеться повторно проходити крізь «бюрократичне пекло». «Істотна проблема - документи, які часто треба перекладати англійською, а якщо ти з-поза ЄС - то ще й завіряти. Мовні сертифікати дійсні тільки два роки, постійно доводиться складати ці іспити, які ще й коштують недешево. Великою проблемою може бути переведення оцінок із одної системи в іншу. До перекладів і завірень додаються й різні збори. Скажімо, британські виші часто беруть гроші вже за саме подання заявки - і шансів, що її подання буде невдале, більше. А 35 фунтів для студента теж на дорозі не валяються», - ділиться враженнями киянин Роман.

Отримавши диплом бакалавра в одному з німецьких університетів, поїхати за дипломом магістра до іншої країни ЄС, як це часто роблять німці, українцеві набагато складніше. Головним бар’єром може стати фінансовий. Більшість українців у Німеччині навчаються без стипендії і вимушені багато підробляти після пар, аби забезпечити себе. У Німеччині іноземним студентам з-поза меж ЄС офіційно дозволяється працювати 90 повних робочих днів на рік або 180 неповних. На зароблені за цей час гроші можна так сяк жити. Натомість, приміром, у сусідніх Нідерландах, дозволено працювати лише 10 годин на тиждень. У перерахунку на рік іноземний студент може працювати лише протягом 60 робочих днів. Обмеження годин в межах одного тижня суттєво ускладнює працевлаштування. Тому офіційно заробляти собі на життя у Нідерландах українським студентам дуже важко. Крім того, для подовження студентської візи вимагають чималих фінансових гарантій: аби отримати річну студентську візу, заявник мусить мати на гарантійному рахунку у нідерландському банку понад дев’ять з половиною тисяч євро. У Німеччині ця сума становить близько восьми тисяч, тоді як, скажімо, у Болгарії вистачить і півтори.

«Недружелюбні» Нідерланди

У Єврокомісії наголошують на неприпустимості бюрократичних приписів, які ускладнюють доступ іноземців до вищої освіти. Як негативний приклад брюссельські чиновники наводять Нідерланди. Офіційний збір за оформлення довгострокової студентської візи тут становить 433 євро! Це у чотири рази більше, ніж у сусідній Німеччині і майже у двадцять разів більше, ніж на Мальті. Єврокомісія називає такі «драконівські» збори і приписи неприйнятними і у новій директиві обіцяє звузити простір для таких «маневрів». «Приписи мають бути практичними, а збори не мають слугувати іншій меті, ніж покрити витрати державних органів на оформлення документів», - йдеться у звіті єврокомісара з внутрішніх справ.

Репутацію Нідерландів як найзакритішої для іноземних студентів країни ЄС підтверджують і в студентському середовищі. Яніна Покорна з міжнародної студентської організації AEGEE в інтерв’ю Deutsche Welle розкритикувала нідерландських політиків, які встановили «невиправдані» бар’єри. «Навіщо брати зі студентів такі візові збори? Приміром, у моїй рідній країні, у Чехії, візи для іноземних студентів є безкоштовними. У мене складається враження, що голландці просто не хочуть бачити іноземців у своїх університетах. Тільки і чути про проблеми з документами і візами у тих, хто хоче поїхати туди на навчання», - критикує Покорна. Водночас серед студентів з країн ЄС Нідерланди є вельми популярними. Зокрема німці цінують якість освіти у цій країні: нідерландські вищі школи є найпопулярнішими серед абітурієнтів з Німеччини, поряд із Австрією. Лише торік до голландських університетів зарахували більше семи тисяч німецьких студентів.

Голландці «відшивають», чехи запрошують

Більш відкритими для вступників зі Східної Європи є вищі школи тих країн, де немає великого напливу студентів з інших країн Євросоюзу. «До нас, до Чехії, не їдуть студенти із Західної Європи. Тому ми особливо відкриті для українців, росіян, представників балканських країн. Зазвичай всі бюрократичні процедури тут вирішуються доволі швидко. Більшою проблемою для іноземців у нас є мовний бар’єр», - каже Яніна Покорна. Через відтік кваліфікованих кадрів до Західної Європи Чехія потребує молодих фахівців, тому й університети цієї країни заохочують іноземців. За словами Покорної, навчання у державних вищих школах Чехії є безкоштовним як для чехів, так і для іноземців.

Натомість бар’єри для українців у країнах Західної Європи вона називає невиправданими і політично мотивованими. «Доступ до університетів країн ЄС – це не лише питання міграції чи економіки. Це питання відкритості: чи хочемо ми поширювати наші цінності, збагачувати європейську культуру? Якщо так, то ми маємо прибрати зайві бар’єри. Скажімо, для українців це як візові, так і фінансові бар’єри. Потрібно активніше підтримувати студентський обмін, зокрема фінансово. Якщо у молоді з інших країн немає грошей, від них не треба відгороджуватися – треба давати їм стипендії», - каже представниця AEGEE. На думку Покорної, це питання не лише до країн ЄС, але й до урядів країн-сусідів: чи хочуть вони сприяти культурному, освітньому обміну в рамках європейської інтеграції?

«Мобільність сприяє економічному розвитку»

Попри бюрократичні перепони, кількість іноземних студентів у вищих школах країн Євросоюзу постійно зростає: щороку, за даними Єврокомісії, до університетів країн спільноти зараховують більше двохсот тисяч студентів з-поза меж ЄС. «Мобільність студентів сприяє глобальному економічному розвитку, обміну знаннями та ідеями. Єврокомісія і надалі докладатиме зусиль до створення дієвих правових рамок, аби громадяни третіх країн могли розширити свої знання і вміння завдяки освіті в Європі», - наголошує Сесилія Малмстрем. Єврокомісар заявляє, що до 2012 року буде підготована нова директива ЄС, яка має усунути зайві бар’єри на шляху іноземних студентів до вищих шкіл Євросоюзу.

Автор: Євген Тейзе
Редактор: Роман Гончаренко