Українські долари і панамські офшори
10 травня 2016 р.
Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів у понеділок, 9 травня, відкрив доступ до бази даних на основі скандального "панамського архіву". Згідно з цими даними, у списку декілька сотень українців та українських компаній. На відміну від першого сенсаційного викриття у справі юридичної фірми Mossack Fonseca, ця інформація, здається, вже мало кого здивувала. І хоча українці тут явно не рекордсмени (у тій же базі даних, як пишуть ЗМІ, фігурують, приміром, аж 6 тисяч росіян і 11,5 тисяч російських компаній), але знайомство українського капіталу з офшорами не нове. Воно почалося ще задовго до скандалу із екс-прем'єром Павлом Лазаренком, коли багато українців уперше для себе почули слово "офшор".
Згідно з даними неурядової організації Tax Justіce Network, починаючи з 1990 року з України у податкові оази вивели понад 167 мільярдів доларів. Ці цифри організація оприлюднила ще чотири роки тому, але офіційно про взяття курсу на деофшоризацію в Києві заговорили лише останніми тижнями, як раз після "Панамагейту", одним з опосердкованих фігурантів якого став і президент України Петро Порошенко. Триває і перевірка щодо наявності незадекларованих офшорних компаній у міністра фінансів України Олександра Данилюка.
Навіщо українцям офшори?
Фінансові аналітики схильні вказувати на дві основні цілі відкриття офшорних рахунків та заснування фірм. Перша - банальне відмивання брудних грошей, друга - "оптимізація" сплати податків. І якщо перше завжди пахне криміналом, то відкриття офшорного рахунку чи реєстрація компанії в офшорних зонах є досить поширеною практикою, хоча й нерідко сумнівною з моральної точки зору. Адже найчастіше для цього використовується схема перекачування капіталів з української компанії до афілійованої, зареєстрованої в офшорі. Нерідко значна частина коштів реінвестується.
Це особливо актуально для України. Як пояснюють аналітики, Кіпр - відома податкова оаза - став головним інвестором в українську економіку. Проблема, ця, втім, не суто українська. Наприклад, британський журналіст Ніколас Шексон у своїй книжці "Острови скарбів", присвяченій офшорним оборудкам, зазначає, що основним закордонним інвестором Індії виступають не США чи Китай, а невеличка Республіка Маврикій - теж відома офшорами острівна держава. "Офшорні фінансові центри - це місця, котрі прагнуть привабити бізнес, пропонуючи політично стабільні інституції, які допомагають людям чи юридичним особам обходити правила, закони та регуляцію інших юрисдикцій", - коротко характеризує Шексон суть офшорів.
Боротися як в ОЕСР
Для боротьби із офшорними схемами в Україні не збираються вигадувати власний велосипед. Як пояснила в інтерв'ю DW голова комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна, за основу пропонується взяти план Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) відомого як план "BEPS".
Представлений ще в 2013 році, він передбачає 15 конкретних кроків для деофшоризації та боротьби з податковими ухиляннями. Саме над цими пропозиціями зараз працює робоча група на чолі із Южаніною. "Це не заборонювальні заходи, - особливо наголошує вона. - Це заходи, які б призвели до оподаткування прибутків, отриманих резидентами України в інших юрисдикціях". Першочерговими кроками, за її словами, має стати зокрема лібералізація українського валютного законодавства.
Як зазначив у коментарі DW керівник податково-юридичної практики компанії EY (Ernst&Young) в Україні Володимир Котенко, саме недосконалість законів у цій царині - один з основних факторів, які спонукали український бізнес до втечі в офшори. "Мало хто наважується тримати в Україні багатомільйонні доходи від продажу активів, адже більшість доходів в іноземній валюті підлягає примусовій конвертацію в гривню", - пояснює експерт і додає, що вкрай жорстка система валютного регулювання, яка існує в Україні понад два десятки років, "не тільки не стала перешкодою на шляху для втечі капіталів, а навпаки - фактично сприяла цьому, водночас завдаючи шкоди та створюючи незручності для законослухняних громадян та бізнесу".
Серед інших заходів, які проробляє зараз робоча група - посилення автоматичного обміну даними між службами фіскального нагляду України та інших країн, подальший аналіз угод про уникнення подвійного оподаткування та запровадження контролю з дооподаткування прибутку, отриманого за кордоном за ставками, що діють в Україні. "Тобто у річній декларації буде вказаний нерозподілений прибуток, отриманий за межами України. Саме його дооподатковуватимуть вже за українською ставкою", - пояснила Ніна Южаніна. Комплекс цих заходів передбачає тісну координацію дій між Мінфіном України, Нацбанком та іншими відомствами. Южаніна вважає, що, якщо відповідні закони не нестимуть додаткового податкового навантаження і заборони, то зможуть пройти голосування у парламенті. "Якщо ми напрацюємо здоровий законопроект, такий законопроект має шанс бути проголосованим", - прогнозує вона.
Ризики, варті спроби
Ще під час презентації плану ОЕСР в 2013 році деякі експерти попереджали про ризик спаду в економіці внаслідок деофшоризації особливо залежних від таких схем країн. Виконавчий директор Transparency Іnternatіonal Україна Олексій Хмара вважає ці застереження такими, що не позбавлені підстав. Водночас він переконаний, що ризик спаду вартий того, щоби нарешті зробити реальні кроки із виведення значного сегменту української економіки з тіні. "Може бути проблема. Тому що українські олігархи використовують офшори, щоби потім в Україну інвестувати. Вони можуть перестати використовувати цей інструмент. У нас дійсно може бути невеликий спад", - сказав Хмара у коментарі DW.
Експерт додає, втім, що спад в українській економіці наявний вже зараз, а отже саме тепер настав слушний момент для наведення порядку і "детінізації" економіки. Для цього, втім, як наголошує Хмара, має бути політична воля перших осіб держави. "Поки я такої волі не бачу", - підсумував він.
На думку Володимира Котенка з EY, для того, щоб український бізнес перестав розглядати іноземні юрисдикції як безальтернативний спосіб оптимізації, спершу варто вирішити внутрішні проблеми, від яких він тікає в офшори. "Власник повинен бути впевнений, що держава здатна забезпечити умови для ефективного захисту законних прав такого власника. Тож необхідно відновити довіру до судової системи", - каже він.