Недосяжна пенсія

Українська громада в Італії добре інтегрована в місцевий ринок праці. Так, за даними італійських відомств, рівень безробіття серед українців у країні становить 13 відсотків і є нижчим, ніж у середньому для діаспор іноземців (18%). Понад 70% дозволів на проживання українцям видано саме за робочими мотивами. Водночас українська діаспора є й найстарішою серед іноземних: 28% італійських українців – у віці від 50 до 59 років, тобто передпенсійному.

Подвійний стаж і жодної пенсії?

Однак доволі часто українським заробітчанкам (а здебільшого в Італію їдуть жінки) не вдається заробити пенсію: як український, так і італійський стаж виявляються недостатніми. За італійськими законами, аби отримувати пенсію, працівник має не лише досягти пенсійного віку, а й принаймні 20 років сплачувати пенсійні внески.

"Ну от, у мене – 22 роки українського стажу й 12 італійського. Тобто недостатньо ні там, ні там для отримання пенсії! - нарікає у розмові з DW мешканка Риму Леся. - Виходить, я маю ще вісім років пропрацювати, а мені вже 55. Не певна, що стане сили". Трохи більше пощастило Людмилі: в Україні вона пропрацювала достатньо для стажу, а от десять "італійських" років... "Не думаю, що Італія мені якось це зарахує, - каже жінка. - А мені б і 100 євро пенсії на додачу до української - вже за щастя було б".

З десятків заробітчанок, з якими поспілкувалась DW, не вдалося знайти жодної, хто вже отримував би пенсію від Італії. Зрештою, це не дивно: адже за інформацією міністерства праці Італії, таких осіб у всій країні лише 2,5 тисячі. Усього ж в Італії офіційно зареєстровано понад 233 тисячі громадян України. Українських співрозмовниць DW у Римі таке разюче співвідношення не дивує: "Та це майже неможливо – отримати пенсію від Італії! Ми ж приїжджаємо сюди у віці 40-50 років, то що ж, до 70 років, виходить, працювати треба?"

Тож більшість заробітчанок старшого віку збираються повертатися до України: там принаймні соціальну пенсію дадуть. В Італії також можна отримувати не трудову, а соціальну пенсію, але пенсійний вік помітно вищий (63-66 років). До того ж, за італійським законом, виплата соціальної пенсії припиняється у разі, коли пенсіонер переїжджає з Італії за кордон, у той час як отримувачі трудової пенсії мають право перевести її будь-куди.

Необхідна міждержавна домовленість

Отримувачів трудових пенсій від Італії було б помітно більше, якби український стаж плюсувався до італійського. "На жаль, на даному етапі це неможливо, - пояснює посол України в Італії Євген Перелигін. - Італія має угоди про сумування стажу з країнами ЄС, зі Швейцарією та деякими іншими, але не з країнами пострадянського простору. На сьогодні заробітчани у жодній країні ЄС не можуть приплюсувати український стаж до стажу країн ЄС. Так само не можна отримати на руки свої пенсійні відрахування, повертаючись на батьківщину. В італійському законодавстві немає такої норми. Зрештою, так само, як і в українському. В Україні ж теж не можна, пропрацювавши, приміром, десять років, сказати: а тепер я поїду жити за кордон, виплатіть мої внески".

Однак і з отриманням вже заробленої італійської пенсії після повернення в Україну теж є певні складності: а саме - не вироблений механізм її отримання там. Власне, зазначає Євген Перелигін, за домовленістю з міністерством праці Італії, на початку наступного року з цією метою буде створено робочу групу, до якої увійдуть представники Мінпраці Італії, Посольства України і – дистанційно – фахівці Пенсійного фонду України. Зокрема група має вирішити, у якій валюті виплачувати італійську пенсію в Україні, якими вона буде обкладатися зборами чи комісіями. Наразі отримувачі трудової пенсії від Італії змушені просто приїжджати раз на рік чи півроку для того, щоб зняти свою пенсію з картки.

Механізм виплати пенсії безпосередньо в Україні, безперечно, полегшив би життя заробітчанам. А щодо стажу, то вищезгадана пані Леся має таку пропозицію: "Добре, стажі не сумуються. Але можемо ми просити, щоб тим, хто доглядає людей з хворобою Альцгеймера та іншими важкими патологіями, визнавався рік стажу за два – за шкідливість роботи?"

До речі, подібні запитання представники української громади зможуть поставити італійським фахівцям під час великої зустрічі, запланованої на березень 2015 року. Під час заходу члени Громадської Ради, яка складається з членів понад 30 асоціацій українців з усієї Італії, зможуть обговорити специфічні проблеми саме української діаспори з представниками чотирьох італійських міністерств – праці, освіти, охорони здоров'я та внутрішніх справ.