Фотограф з Майдану показав Берліну "Обличчя свободи"

Зазирнути в обличчя української революції пропонує фотограф Ігор Гайдай. Посеред буднів Майдану йому вдалося відшукати "рідні очі" та увіковічнити їх у фотопроекті "Обличчя свободи". Ці світлини увійшли до експозиції "Майдан. Україна. Шлях до свободи", котра 5 червня стартувала в Музеї Берлінського муру "Чекпойнт Чарлі". В інтерв’ю DW київський митець пояснює, чому перед його камерою люди не боялись скидати маски.

Deutsche Welle: Як виникла ідея Вашого проекту?

Ігор Гайдай: Я вийшов на Майдан як громадянин і не планував артистичних дій. Але за кілька днів я зрозумів - зараз відбувається абсолютно непересічна акція, яка історично може бути визначальною для моєї країни. Я зрозумів, що маю все це зафіксувати, тому почав фотографувати на Майдані звичайних людей. На сьогодні я маю 250 світлин.

Як Вам працювалося в умовах революції?

Я просто зупиняв людину і знайомився. Майже всі погоджувалися, незважаючи на те, що були дуже небезпечні часи. Більшість людей знімали із себе маски. Вони казали: "Нам байдуже. Ми не боїмося: або нас посадять, або вб'ють, або ми переможемо!" Я відчував так само.

В об'єктив Вашої камери не потрапив жоден антимайданівець або боєць спецпризначення. Ви фотографували виключно прихильників Майдану?

Я - артист, а не незалежний журналіст. Я знімав своїх братів. І тут не можна бути об'єктивним. Таке локальне приєднання до однієї сторони було дуже природнім для мене в моєму серці.

Ви бачили багато жорстокості на Майдані, але фотографували лише добрі обличчя та очі. Чому?

Я хотів відтворити загальний настрій, а він був дуже позитивним, незважаючи на ті речі, які були навкруги. Це були люди, які могли захистити свою гідність, люди доброї волі. Всі ми були об'єднані єдиною метою, і вона була настільки яскравою, настільки важливою для кожного з нас.

Хто вони - Ваші герої?

Це дуже різні люди: і козаки, і художники, і бізнесмени. Було багато моментів, які робили цей Майдан абсолютно непересічним. Так, деякі віддавали свої дорогі речі на потреби Майдану. Було дещо дивно, коли на фешенебельній автівці підвозили дрова, шини або купу їжі. Ти розумієш, що Майдан змінив дуже багато людей і багато поглядів.

Чи пощастило Вашим героям залишитися живими і неушкодженими?

Несподівана й неприємна історія трапилася з легендарним козаком Майдану Михайлом Гаврилюком, якого катували "беркутівці" на морозі. Я його фотографував за тиждень до цих подій. Тому, коли побачив відео його побиття в інтернеті, був просто шокований. Коли знаєш людину в обличчя, то це ніби особиста образа для тебе. До речі, він не хотів зніматися в моєму проекті.

Чому він відмовлявся?

Це дуже сором'язлива людина. Михайло на той момент займався дровами і сказав мені: "Знімай інших!" Вмовити його таки вдалося. Я підготував місце, налаштував світло. Він так і прийшов до мене зі своєю сокиркою та деревиною. І я сфотографував. Це був звичайний знімок, нічим не відрізнявся від інших.

Як думаєте, чи зрозуміють європейці краще українську революцію, коли побачать "Ваші" обличчя?

Маю надію. Нам досі доводиться пояснювати, що саме відбулося на Майдані. В ментальності європейської людини не вкладається, що поліцейський може робити абсолютно брутальні речі, що він здатен просто так калічити студентів, розбивати їм голови, трощити ключиці та ребра. Бачите, у мене на футболці палаюче серце, схоже на "коктейль Молотова"? На час Майдану наші серця стали ємністю для займистих коктейлів. Це спротив, який не розуміли дуже багато іноземців.