Чеченські біженці: кінець шляху в Польщі?

Колії на вокзалі припорошені свіжим снігом. У приміському потязі, що прямує з Бреста до польського Тересполя, у тисняві мовчки сидять пасажири. За вікном пропливають автостоянки, кіоски з написами російською мовою: "Дешеві сигарети", "Обмін валют". Чутно лише гуркіт коліс потягу. "Це вже Європа?", - шепоче одна з жінок. "Ми майже на місці", - відповідає чоловік, який уже не вперше їде цим маршрутом.

Брест - головний транспортний вузол на кордоні між Білоруссю та Польщею. Раніше це місто було західними воротами Радянського Союзу. Найрізноманітніша контрабанда перетинала в Бресті кордон в обох напрямках. Тут навіть є музей контрабанди з вилученими упродовж десятиліть предметами: розпилені навпіл ікони (так їх легше було приховати), картини та цінні вироби з фарфору.

Сьогодні з дня у день біженці намагаються тут перетнути кордон ЄС. Влітку польські та білоруські ЗМІ повідомляли, що на можливість потрапити до ЄС у Бресті очікували до двох тисяч чеченців. У грудні в приміщенні вокзалу теж можна було зустріти багато вихідців з Чечні, які прагнули виїхати.

Польська рулетка

Однак виїхати з Білорусі - не означає в'їхати в Польщу. Після приблизно 20 хвилин їзди через прикордонну річку Західний Буг та незайману місцеву природу потяг прибуває на вокзал у польському Тересполі. Сьогодні польські прикордонники пропустили в ЄС лише одну родину з Чечні в складі шести людей. Тепер вони, згідно з Женевською конвенцією, зможуть попросити про статус біженців. Більшість чеченців змушені повернутися назад наступним потягом.

На вокзалі в Бресті на них вже чекає невеликий натовп жінок. "Вони пропустили мою подругу", - тішиться Мадіна (ім'я змінено редакцією), чеченка у віці близько 50 років. Вона уважно дивиться на мобільний, сподіваючись отримати перше повідомлення від подруги "з Європи". Потім Мадіна, вочевидь, розповідає про ситуацію групі жінок, які перебувають у залі очікування вокзалу. Сама вона багато разів намагалася потрапити в Польщу, однак останнім часом ці спроби стали рідшими: закінчилися гроші на квитки. Жінка ночує прямо на вокзалі разом з іншими сім'ями, які не можуть винаймати квартиру. Доглядачка вокзалу дозволяє їм спати лише сидячи, хоча в усьому іншому поводить себе досить ввічливо.

Втеча від безвиході

Мадіна пережила й гірше: під час однієї з Чеченських воєн у 1990-ті роки вона втекла в сусідню Інгушетію. Її рідні також відважилися на втечу, однак вона захотіла повернутися додому в свій будинок. "Але там жив вже хтось інший. Той, хто воював на "правильному" боці", - розповідає Мадіна. - Я пішла в поліцію. Однак за кілька днів двоє чоловіків схопили мене на зупинці та затягнули в автомобіль. Вони вивезли мене з міста, кинули в рів на узбіччі та погрожували мене вбити, якщо я не заберу свою заяву. Я здалася. Проти людей Кадирова ні в кого немає шансу - а в самотньої жінки і поготів".

Журналіст Руслан також вважає ситуацію на своїй батьківщині безнадійною. "Поки Путін при владі, у нас у Чечні Рамзану Кадирову немає альтернативи. Коли в нас була війна, життя було простішим: падали бомби, але люди допомагали одне одному. Зараз люди живуть у вічному страху і не знають, кому можуть довіряти. Тортури стали буденним явищем: за критичні слова на адресу влади, за провини родичів, за те, що в 90-х роках хтось воював не на тому боці".

Руслан винайняв для себе та своєї родини квартиру неподалік вокзалу. Він здійснив уже кілька спроб потрапити в Польщу. "Це як лотерея. Багато хто пробує і 20, і 30 разів - і в підсумку йому вдається. Декого пропускають з першого разу. Без різниці - чоловік чи жінка", - додає Руслан.

Чи порушує Польща Женевську конвенцію про статус біженців?

Дії польських владних органів потрапили в поле зору місцевого омбудсмена з прав людини та польських правозахисних організацій. Вони повідомляють, що за день прикордонники дозволяють подати заяву на надання статусу біженця лише двом-трьом сім'ям, хоча бажаючих значно більше. А близько 90 відсотків тих, хто в'їжджає в Тересполь, відправляють назад. При цьому розмова прикордонників з кожним із них російською мовою триває від однієї до чотирьох хвилин.

Александра Хжановска з варшавської благодійної організації "Юридичне втручання" скаржиться, що прикордонники часто ставлять підступні запитання. "Що ми помітили: якщо подорожній позитивно відповідає на запитання, що він готовий працювати в Польщі, то його вважають економічним мігрантом та повертають назад. Хоча готовність працювати не має нічого спільного з причиною в'їзду". Благодійні організації піднімають питання: чи не порушує Польща такими діями Женевську конвенцію про статус біженців?

Та все ж з січня по жовтень 2016 року заяви на отримання статусу біженця в Тересполі змогли подати 6573 чеченці, а ще кілька сотень - в інших містах Польщі. Ця цифра, яку називає польська влада, дещо вища, ніж за аналогічний період минулого року. Однак значно зросло число тих, кому в Тересполі відмовлено у в'їзді: з 15 тисяч в 2015 році до більш ніж 78 тисяч в 2016-му. Значна частка з них, вочевидь, вихідці з Чечні.

Порожні обіцянки

У 1990-х роках Польща прийняла десятки тисяч чеченців - більше, ніж будь-яка інша країна ЄС. Щоправда, значна частка їх згодом переїхала з Польщі в країни Західної Європи. Зараз політика Польщі змінилася. Глава МВС країни Маріуш Блащак ще в серпні, коментуючи ситуацію в Тересполі, зазначив, що не допустить напливу мусульман, а також вказав на загрозу тероризму: "Ми не поступимося під тиском тих, хто хоче спричинити міграційну кризу. Кордон Польщі закрито. У Чечні зараз немає війни".

Політика "закритого кордону" Варшави зачіпає, однак, також людей з тих регіонів, які охоплені війною. З літа католицька церква спільно з організацією Caritas намагається створити "коридор" поки що для 50 біженців з Сирії: їх мають перевезти з Лівану та розмістити в громадах та родинах у Польщі. Однак, як скаржилися кілька єпископів, уряд до сьогодні блокує цей проект, посилаючись серед іншого на те, що дієва "безпекова перевірка" біженців неможлива.

Також коли наприкінці листопада близько 60 жителів, які мають польське коріння, з охоплених збройним конфліктом районів на сході України попросили уряд про допомогу в переселенні до Польщі, їх не почули. І це попри те, що правляча партія "Право і справедливість" під час передвиборної кампанії анонсувала програму повернення етнічних поляків з країн пострадянського простору. Натомість попередній уряд здійснив дві акції з переселення родин з Донецької області до Польщі. Тепер місто Познань, в якому при владі ліберальна "Громадянська платформа", має намір опікуватися цими 60-ма людьми, які висловили бажання переїхати до Польщі.