Чи потрібен Україні "зерновий ОПЕК" з Росією?

Травень – ключовий для фермерів місяць: є дощ – є врожай. В Україні зараз є все - і сонце, і дощ, тож родючі землі мають добре вродити. Непогана новина, якщо зважити на те, що останніми роками у різних регіонах світу спостерігався чималий дефіцит пшениці. Високі ціни на продовольство стали ударом для багатьох споживачів у бідних країнах. Однак фермерам висока рентабельність дає можливість розвиватися. Тим часом українські фермери нині як ніколи гостро потерпають від браку інвестиційних ресурсів, сказав в інтерв’ю Deutsche Welle експерт Німецько-Українського аграрного діалогу Гайнц-Вільгельм Штрубенгофф. «Українські фермери внаслідок дії експортних квот втратили близько двох мільярдів доларів. Цих грошей зараз бракує, щоб інвестувати у новий врожай. Коли їдеш регіонами, часто можна побачити жовтаві поля – це знак того, що їх не було достатньою мірою здобрено селітрою»,- зауважує Штрубенгофф.

Європейський Союз тисне

За словами німецького експерта, Європейський Союз збільшує політичний тиск на український уряд з вимогою скасувати квоти на експорт зерна. Зрештою, йдеться про мільярдні збитки європейських зернотрейдерів. 5 травня було знято квоти на експорт кукурудзи, яка вже ледь не почала гнити у зерносховищах. До кінця травня західні партнери сподіваються на скасування решти квот, зокрема на пшеницю і ячмінь. Гайнц-Вільгельм Штрубенгофф шкодує, що українське аграрне лобі не має такого потужного політичного впливу у Києві, як фермери країн ЄС у Брюсселі. Саме політичний вплив фермерських об’єднань гарантує сільгоспвиробникам країн ЄС не лише чималі субсидії, але й підтримку експорту надлишків продукції.

З іншого боку, саме потужне аграрне лобі захищає ринок ЄС від «чужинців». Такими, на жаль, залишаться й українські виробники, навіть якщо буде запроваджено зону вільної торгівлі з Євросоюзом, каже Гайнц-Вільгельм Штрубенгофф. «Україна дуже зацікавлена у доступі до європейського ринку. Але європейська аграрна політика перебуває під сильним впливом європейських фермерів. В ЄС 27 країн – це 27 сильних аграрних лобі. Для України це дуже непроста ситуація, адже тут інтереси фермерів представлені у політиці доволі погано. Я не бачу шансів балансу інтересів у цій ситуації. На жаль, у таких важливих питаннях як експорт пшениці ЄС не поступиться Україні»,- переконаний Штрубенгофф. За винятком насіння низки культур, таких як рапс або соняшник, Європейський Союз має перевиробництво. Тому навіть у разі посухи ЄС свої ринки не відкриватиме, зауважує експерт.

Цінова боротьба

Отже, головними ринками збуту для українських фермерів залишатимуться Близький Схід та країни Азії. Попит на цих ринках залишається стабільно високим. Однак проблема в іншому – нестабільність цін на світовому ринку, спричинена напливом спекулятивного капіталу. Слідом за злетом цін, який спостерігався останніми роками, вже скоро може прийти різке падіння, зазначає Гайнц-Вільгельм Штрубенгофф. «Питання у тому, якою буде собівартість виробництва в Україні. Найкращі українські підприємства виробляють набагато дешевше, ніж конкуренти з країн ЄС. Наприклад, тонну пшениці в Україні можна виробляти за 70 євро. Натомість у Німеччині треба дуже постаратися, щоби вийти на собівартість у 120-130 євро за тонну. Тут Україна має значну конкурентну перевагу, обумовлену якістю ґрунтів та великими площами, які обробляють окремі господарства. Ніде в світі немає такої собівартості!»,- наголошує німецький експерт.

Україна і «зерновий ОПЕК»

Аби сильніше впливати на світові ціни на зернові, Росія пропонує Україні і Казахстану створити «зерновий ОПЕК» - організацію на кшталт міжнародного нафтового картелю. Зрештою, ці країни утрьох контролюють майже третину світового ринку зернових. Миколі Азарову пропозиція росіян подобається. Глава українського уряду переконаний, що «зерновий пул» був би стабілізуючим фактором у разі різких коливань на ринках. Натомість Гайнц-Вільгельм Штрубенгофф запевняє, що вступати у такого роду утворення Україні невигідно: зрештою її позиції на світових ринках зерна, завдяки кліматичним умовам, більш розвиненій інфраструктурі та чорноморським портам, набагато сильніші. «Ставити себе у залежність від Москви немає сенсу. Краще розвивати власні конкурентні переваги, інвестуючи в ефективність», - переконаний експерт.

Автор: Євген Тейзе
Редактор: Захар Бутирський