Чи тиснула Німеччина на Україну в конституційній реформі
21 серпня 2015 р.
"Захід, втомлений від криз, війн та напливу біженців, вирішує позбавити світ хоча б однієї гарячої точки та мовчки йде на згоду з Росією: підтримка Україні непомітно припиняється, а гегемонія, якої прагне Москва, негласно визнається". Так виглядає "Сон жахів українських політиків", описаний німецьким кореспондентом Конрадом Шуллером у статті для Frankfurter Allgemeine Zeitung від 17 серпня.
Закиди в бік Берліна й Парижа
В матеріалі порушується питання можливого тиску партнерів з ЄС на Україну під час підготовки конституційної реформи. Згідно зі статтею, канцлерка ФРН Анґела Меркель та президент Франції Франсуа Олланд начебто "телефоном тиснули" на спікера українського парламенту Володимира Гройсмана з тим, щоб у текст проекту Основного закону були додані положення щодо статусу окремих районів Донбасу. Розмова відбулася 14 липня цього року.
"Формування конституції чи внесення змін до неї - один з елементів права народу на самовизначення. Ніколи конституція як така не є предметом міжнародних домовленостей. Тому коли мені кажуть - неважливо, хто, як і з якими намірами, що у вашій Конституції треба щось написати, я це сприймаю як тиск", - каже в розмові з DW заступниця голови Верховної Ради Оксана Сироїд. Зокрема й на її критику в бік Берліна та Парижа посилається у своєму матеріалі німецьке видання.
Ані підтверджень, ані заперечень
У відповіді на запит DW в прес-службі уряду ФРН відмовилися як підтверджувати, так і заперечувати факт тиску на Київ. Натомість там зазначили, що в телефонній розмові Меркель із Гройсманом ішлося "також про те, щоб спонукати українську сторону до подальшого втілення мінського пакету". "У пункті 11 (мінського пакету - Ред.) ідеться про те, що децентралізація повинна бути прийнята як частина реформованої Конституції", - зазначили в прес-службі уряду ФРН. Разом із тим у Берліні зазначили, що дефіцит у виконанні мінських домовленостей лежить переважно на підтримуваних Росією сепаратистах.
На це Оксана Сироїд відповіла, що президент України Петро Порошенко свої зобов'язання виконав добросовісно, запропонувавши зміни до Конституції. "Але далі є парламент. І саме він дивиться на те, чи відповідає це інтересам народу. Право змінювати Конституцію має тільки парламент", - наголосила політик.
У свою чергу, МЗС ФРН дещо по-іншому прокоментувало ситуацію. Воно "привітало" направлення проекту змін до Конституції України в Конституційний суд. "І ми з нетерпінням очікуємо голосування щодо реформи в питанні децентралізації наступного тижня", - заявили у МЗС та додали, що мають "велику повагу та довіру" до Верховної Ради.
З огляду ж на консультації 20 серпня у Берліні між німецькими, французькими, українськими та російськими правниками щодо конституційної реформи в Україні, то у німецькому МЗС наголосили, що "в цьому випадку також ідеться про консультації та обмін думками, але не про здійснення впливу".
Беззаперечна прерогатива України
Колишній посол ФРН в Україні Дітмар Штюдеманн називає безсумнівним право України та її парламенту вирішувати, як саме виглядатиме децентралізація. "ФРН та Франція не будуть примушувати Україну до конституційної реформи. Звісно, це вирішує Верховна Рада", - наголошує дипломат. Припущення про те, що Меркель та Олланд намагалися зобов'язати українське керівництво щось зробити, за його словами, нічого не дає та виглядає пошуком винних. "Я не вважаю це хорошою політикою, коли іноземних дружніх партнерів роблять відповідальними. У першу чергу, відповідальність лежить на Києві та Москві. Європейці лише намагаються підтримати процес розв'язання конфлікту", - вважає Штюдеманн.
За словами дипломата, уявлення, що за кулісами ведеться таємна дипломатія, не відповідає реаліям ХХІ століття. "Звісно, мають місце конфіденційні переговори, в першу чергу, під час пошуку виходу з кризових ситуацій, але нема переговорів, які би велися за спиною парламенту чи в яких на співрозмовників намагалися би чинити тиск", - пояснює Штюдеманн.
Тиск як нормальне явище
Натомість політолог Андре Гертель з "Києво-Могилянської академії" переконаний, що тиск у міжнародних відносинах є цілком нормальним явищем. Навіть тоді, коли це схоплює зненацька багатьох українських політиків. "Я думаю, що вже Мінськ-1 та -2 були укладені під значним тиском Заходу та Росії. Досягнуті там домовленості заледве відповідають українським інтересам, і Київ мусив їх "проковтнути", щоб здобути західну підтримку (в боротьбі - Ред.) проти Москви", - розповідає Гертель.
Утім, у ситуації з поправками до української Конституції політолог бачить суттєву відмінність від попередніх. Адже в цьому випадку йдеться про закиди прямого втручання Меркель у конкретне питання. "Україна прямо заявила, що це є червоною лінією: Заходу має бути зрозумілим, що вибори та спеціальний статус окремих районів Донбасу без контролю над кордоном означають фактичну їх втрату (для Києва - Ред.)", - говорить експерт. Крім цього, від такої ситуації може впасти, в першу чергу, підтримка ЄС серед українців, вважає Гертель.
Камінь спотикання
Очевидно, що остаточно з’ясувати, чи був присутній елемент тиску в розмові між політиками з Берліна, Парижа та Києва, можуть дати лише записи розмови, які громадськості недоступні. Так чи інакше, але 15 липня - наступного дня після розмови та напередодні голосування у Верховній Раді - в законопроект про зміни до Конституції було внесено одну правку. Фраза "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом" спершу була у прикінцевих положеннях законопроекту про зміни до Конституції. Але її перенесли. Згідно з нинішнім варіантом, цю фразу пропонується закріпити у перехідних положеннях самого Основного закону.
Оксана Сироїд вважає таку поправку небезпечною. "Коли Конституція змінена, то у виданому новому тексті буде тільки те, що є в тексті Конституції, а текст закону про внесення змін до Конституції відпадає. Тому, власне, так воювали Росія та інші за те, щоб ця норма увійшла саме в текст Конституції", - зауважує віце-спікер. Тому нинішній варіант конституційного проекту в разі його прийняття надовго закріпить цю норму в Основному законі, зміни до якого - процес тривалий.
Колишній суддя Конституційного суду Володимир Кампо бачить ситуацію по-іншому. "Критики цього проекту конституційної реформи не розглядають ці зміни в динаміці. Я думаю, що президент і більшість вчинили правильно, вони діяли в межах конкретної ситуації, яка на сьогодні існує. Але ситуація буде змінюватися, тому і Україні треба змінюватися", - зауважує Кампо. Саме тому, на його переконання, нині для збереження миру і суверенітету України важко придумати щось краще, ніж той проект Конституції, який незабаром має розглянути український парламент.