Чого чекати від віденської зустрічі Трампа і Путіна?

Про що вже тільки не говорили у Відні! Габсбурзька монархія століттями звідси розв'язувала проблеми своєї багатонаціональної імперії. Тут же на початку XIX століття міністр закордонних справ Клеменс фон Меттерніх (Klemens von Metternich) організував епохальний Віденський конгрес європейських дипломатів. Майже за двісті років опісля у Відні було підписано атомну угоду з Іраном, а зовсім нещодавно в австрійській столиці розв'язали багаторічну суперечку між Грецією та Македонією щодо назви колишньої югославської республіки.

Цілком у дусі австрійських дипломатичних традицій у відомстві федерального канцлера Австрії відреагували і на запит газети Der Standard щодо вірогідної зустрічі президентів США та Росії. "Відень - місто діалогу", - тонко натякнули у відомстві. А от віце-канцлер Австрії Гайнц-Крістіан Штрахе (Heinz-Christian Strache) у розмові з російським телебаченням був навіть відвертішим. "Ми готові допомогти із організацією такої зустрічі", - сказав він.

Але чи допоможуть сильні дипломатичні традиції Відня результативності зустрічі між Трампом та Путіним? Щодо цього чимало сумнівів. Навіть точну дату можливої зустрічі поки остаточно не узгоджено.

Держсекретар США Майк Помпео в ефірі телеканалу MSNBC заявив, що радник президента Трампа з питань національної безпеки Джон Болтон днями відвідає Москву з метою підготовки зустрічі між двома президентами. Тож вона може відбутися "невдовзі після цих переговорів", досить розпливчасто сказав Помпео. Коли ж саме - поки невідомо, однак очікується, що вона може відбутися до або після саміту НАТО у Брюсселі, який пройде 11-12 липня.

Зустріч до початку саміту може бути розцінена союзниками у НАТО як образа. Але й зустріч з Путіним після саміту союзники вітатимуть, вочевидь, лише у разі, якщо президент США буде готовим виробити із партнерами на саміті спільну позицію щодо Росії. Але знаючи Трампа особливих надій на це ніхто не плекає.

За столом з Путіним

Очевидно, що основну ставку Трамп робить на персональний ефект. Зокрема, в інтерв'ю телеканалу Fox News перед початком саміту G7 у Канаді він сказав: "Якби Путін сидів поруч зі мною за столом, я б сказав "Чи не зробите ви мені послугу і не підете з Сирії? Чи не зробите ви мені послугу і не підете з України? Вас там не повинно бути"".

Упевненість Трампа у впливі своєї чарівності на міжнародні відносини американські ЗМІ відразу ж поставили під сумнів. Вважати російський вихід із Сирії та з України як "послугу" це "більш, ніж просто наївно. Це - нарцисизм і він становить потенційну небезпеку", писав тоді онлайн-журнал Slate. Як відірвану від реальності сприйняли і тезу Трампа про те, що Росію попросили геть із Великої вісімки, бо попередник Трампа Барак Обама "не любив Путіна". 

Ці частково спонтанні висловлювання Трампа не дуже збігаються із офіційною лінією його же адміністрації. "Путін намагається підірвати НАТО. Він пробує применшити привабливість західної демократичної моделі та підірвати моральний авторитет Америки", - сказав цього місяця міністр оборони США Джеймс Меттіс.

Побоювання, що Трамп може зробити різкий розворот посилилися після його зустрічі із північнокорейським диктатором Кім Чен Ином. Зазвичай зустрічі на вищому рівні між очільниками держав педантично розписані до найдрібніших деталей. Але зустріч із Кімом у цьому сенсі була винятковою.

"Путін знає, чого хоче"

Цієї спонтанністю Трамп значно відрізняється від російського президента. "На таких зустрічах Путін завжди добре підготовлений і знає, чого хоче досягти", - сказав в інтерв'ю Politico колишній посол США у Росії Майкл Макфол. 

Путіна вважають сильним переговірником, який інтуїтивно вловлює сильні та слабкі сторони співрозмовника, і на цьому будує свою тактику ведення переговорів. Найбільшою слабкістю Трампа журнал Politico вважає його падкість на лестощі. Варто Путіну скористатися цією слабинкою, як від Трампа, не виключено, вже можна буде почути вислови, що повністю суперечать позиції його же радників. 

Самих вже гарних знімків із зустрічі з Трампом, пише далі Politico, російському президентові буде достатньо, аби поліпшити імідж, затьмарений анексією Криму та роллю Росії в конфлікті на Донбасі, підтримкою сирійського диктатора Башара Ассада та намаганням розхитати НАТО.

Для західних партнерів США ця малопередбачувана зустріч криє у собі чимало потенційних ризиків. Американсько-європейські відносини вже зараз обтяжені кількома конфліктами: штрафні мита, майбутнє газопроводу "Північний потік-2", дискусії про витрати на бюджет НАТО. "Може статися так, що ці зони низького тиску з'єднаються в один великий ураган, який завдасть значної шкоди по обидві сторони Атлантики", - пише політолог з берлінського Фонду науки і політики (SWP) Марко Обергаус (Marco Oberhaus). 

Якщо зустріч Трампа і Путіна призведе до особистого зближення двох політиків, і якщо це спонукає Трампа до нових дружніх реверансів у бік Москви, то європейці опиняться у ще складнішій ситуації. Оскільки у Путіна, який забезпечив собі в березні нинішнього року чергове переобрання, зараз немає резону проводити обачний курс щодо Європи. "Путін отримував вигоду від провокацій щодо Заходу, і він використовуватиме їх і надалі для зміцнення своєї влади всередині країни", - вважає експерт з Росії у Фонді науки і політики Штефан Майстер (Stefan Meister). Тому для європейців важливо, щоб на можливій зустрічі Трампа і Путіна панувало якомога менше спонтанності.