Створення школи майбутнього

Школа в одному з районів німецького Дортмунда оточена багатоповерхівками, у котрих живе тисяча людей 30 національностей. Бідність,безробіття і проблеми з німецькою мовою - буденні явища для дітей, котрі тут зростають. "Наші учні мають лише один шанс: освіту", - говорить Ґізела Шультебраукс-Бурґкарт. З 1994 року директорка школи разом з 31 вчителем зі своєї команди допомагають тутешнім дітям скористатися саме цим шансом.

Завдяки новаціям, запровадженим у цьому навчальному закладі, серед яких навчальні майстерні та інтенсивна співпраця з батьками, 2006 року школа отримала першу Німецьку шкільну премію. Відтоді до Дортмунда поспішають відвідувачі, аби зрозуміти, як школа може бути успішною навіть у районі із соціальними проблемами.

Шкільна реформа "знизу"

У 1994 році ця школа однією з перших почала реалізовувати ідеї індивідуальної підтримки учнів, роботи в команді та співпраці з батьками. Проте відтоді в Німеччині з'являється дедалі більше шкіл, котрі хочуть відійти від практики звичного фронтального викладання, коли вчитель стоїть перед класом і читає свій предмет, психологічного тиску на учнів, від яких постійно вимагають високих результатів та оцінок, та відокремленого навчання сильніших і слабших учнів.

Виникає дедалі більше ініціатив, котрі вимагають фундаментальних реформ німецької шкільної освіти. "Нам потрібні радикальні зміни у нашій шкільній системі", - вважає Марґрет Расфельд, директорка Євангелічної школи у Берліні. Саме тому очільниця школи разом дослідником мозку Ґеральдом Гютером та іншими експертами у галузі освіти улітку минулого року заснувала ініціативу "Школа в русі".

Виховати відповідальність

Поруч із мережами "Архів майбутнього", "Погляд через паркан" та Академією Німецької шкільної премії, заснованою Фондом Роберта Боша, ця ініціатива також хоче покращити викладання й атмосферу, в якій відбувається навчання у німецьких школах. "Сьогодні не важливо прийти зі школи і знати усе напам'ять, - наголошує Ґеральд Гютер. - Сьогодні ми потребуємо людей, котрі у дуже складному світі спроможні брати на себе відповідальність".

Нова ініціатива вже відзначилася широкою діяльністю. На початку року її учасники здійснили тур "Гастрольне шоу: Бажання вчитися" одинадцятьма німецькими містами, під час якого з новою шкільною й навчальною концепцією ознайомилися десять тисяч людей. Офіс ініціативи із трьома співробітниками виконує роль координаційного центру для об'єднання зацікавлених шкіл у спільну мережу. На даний момент виникло вже 16 регіональних об'єднань.

Потрібні структурні зміни

На думку Алі Делера із Ахенського навчального центру, задля покращення системи шкільної освіти вчителі повинні усвідомили свою "виховну" місію і знайти стежку окремо до кожного учня. А для цього необхідні структурні зміни.

Заняття повинне за можливістю тривати дві години. Замість звичайного фронтального викладання - більше роботи в команді та самостійної роботи. Наприклад, як у так званих "навчальних бюро", у котрих зібрано матеріал з різних предметів, а учні самі можуть вирішувати, коли і над якою темою працювати. Педагоги супроводжують цей навчальний процес у якості "наставників". За спостереженням Делера, школі необхідно п'ять-шість років, аби змінити свою структуру. Тож реформа "знизу" може тривати ще багато років.

Самостійне навчання

14-річний Пауль Ерхінґер вчиться у Євангелічній школі в Берліні - а зокрема в гетерогенному класі, в якому сидять учні різного віку, частина з них неповносправні, а частина - високообдаровані.

Кожен учень працює з різним матеріалом і в різному темпі. Та незважаючи на це, а може, саме завдяки цьому, вони демонструють чудові результати під час перевірки їхніх знань. "Вчитися самостійно - набагато краще, - вважає Пауль. - Адже й пізніше тобі більше ніхто з дорослих не скаже, як ти це маєш робити".