Вивчення світової спадщини

У невеличкому бюро Марі-Терез Альберт нині гаряче. Коли інші професори та їхні студенти вже давно перебувають на канікулах, вона мусить готувати програму літньої академії, для участі в якій зареєструвалися колеги з усього світу. Молодий китаєць Менг якраз поклав їй на стіл свою наукову роботу, присвячену значенню індійського танцю в Сінгапурі. Така, на перший погляд, екзотика тут є звичною справою. Марі-Терез Альберт подобається міжнародний колорит і все те незвичне, що вивчає кафедра World Heritage Studies.

Китаєць Менг - один із загалом 13 аспірантів та 113 магістрів, які вивчають у Бранденбурзькому технічному університеті в Коттбусі, як можна зберегти культурну та природну спадщину людства. Індійський танець - чудовий приклад. За словами хлопця, танцюрист не лише передає власну культуру, "через танець долаються національні, культурні та гендерні кордони і відмінності". Менг знає, про що говорить, адже до початку навчання в Коттбусі працював танцюристом у Сінгапурі.

Боротьба за визнання

Із Сінгапуру в маленький Коттбус - на перший погляд, це може видатися чимось незвичним. 1999 року Бранденбурзький технічний університет започаткував програму вивчення світової спадщини, а з 2003 року Марі-Терез Альберт керує відповідним навчальним курсом. Ідеться про одну з десятка кафедр ЮНЕСКО у Німеччині. Культурологи з усього світу вже давно зустрічаються у Коттбусі, що поблизу кордону Німеччини з Польщею.

Нині кафедра на міжнародному рівні вже майже слугує моделлю. До змісту навчальної програми належать архітектура та догляд пам'ятників. Екологія та ландшафтне планування також користуються попитом, як і технічні знання з будівельної інженерії. Новаторська робота в Коттбусі вже давно заслужила собі репутацію на міжнародному рівні. "Байдуже, куди я прибуваю, завжди кажуть: а, ти з Коттбуса, - каже Альберт. - Ми були першими з магістерською програмою для вивчення світової спадщини, а тепер - з програмою на здобуття вченого ступеня".

Зустріч культур

Як наголошує професорка, серед місць, де вивчають світову спадщину, Коттбус є провідним і визнаним. Тому не дивно, що випускники згодом мають найкращі шанси на працевлаштування. Розповідаючи про своїх студентів, Марі-Терез Альберт зауважує, що вони всі приносять з собою різні фахові знання, а також культуру. "Коли співпрацюють десять студентів з десяти різних країн, тоді це вже інтеркультурний підхід. Тут я, власне, на моїй кафедрі не маю чого більше пояснювати".

Не відіграє жодної ролі, звідки походять окремі студенти, наголошує і Айке Шмедт. Хлопець, котрий виріс у Госларі, є одним з небагатьох студентів з Німеччини, які обрали цю програму. Йому 26 років, у нього за плечима вже є одна вища освіта. Це є передумовою для навчання упродовж чотирьох семестрів на повністю англомовній магістерській програмі в Коттбусі.

Цінність у розмаїтті та відмінностях

Айке Шмедт у захваті від можливості обміну думками та поглядами зі студентами свого напрямку з інших країн. Тут, у Коттбусі, походження не відіграє взагалі ніякої ролі, принаймні коли йдеться про фахові питання. "Як я сприймаю речі, наприклад, на відміну від культуролога зі США, - це надзвичайно захопливо", - каже він. Лише на його курсі навчаються представники 30 країн. "Це величезне збагачення", - вважає хлопець.

Вчитися розуміти себе, розглядати відмінності не як загрозу, а як шанс - складові цієї освіти. Адже як можна взагалі збагнути культуру в глобалізованому світі, якщо не в її розмаїтті та з повагою до "чужого"? Марі-Терез Альберт пристрасно дискутує про це з кожним новим студентом. "Світова спадщина - це багатство, - зауважує вона. - А багатство - це різноманіття. Це те, чого ми хочемо досягнути цим навчальним курсом".