Під дерево чи в могилу?

Уряд України виступає за більшу конкуренцію в сфері ритуальних послуг. Відповідний законопроект перебуває на розгляді в комітеті Верховної Ради. Нестандартний підхід до вирішення проблеми вже зараз спричинив суперечки.  

Нетривіальний підхід

"Органам місцевого самоврядування не вистачає земельних ділянок під ці потреби. Також зараз надзвичайно довга процедура зміни цільового призначення землі, яка є, під місця для поховання", - каже виконавчий директор Асоціації міст України Олег Слободян. Його організація провела моніторинг проблем мерій і саме організація нових кладовищ та наведення порядку у сфері поховань виявилася однією з найгостріших проблем для них.

До вирішення цього уряд підійшов нестандартно – запропонував узаконити в Україні "біопоховання". "Це сприятиме забезпеченню економії землі за рахунок розвитку кремації шляхом надання можливості органам місцевого самоврядування залучати інвестиції на будівництво нових крематоріїв та запровадження європейського принципу поводження з безхазяйними могилами", - йдеться у пояснювальній записці урядового законопроекту.

Без надгробних плит

Біо- або екопоховання - це  захоронення людського праху в спеціальній біоурні з насінням рослин, що з часом перетворюється на дерево. У процесі використовують спеціальні матеріали, які розкладаються за п’ять років і не завдають шкоди екології.

Такий вид поховань поширений в країнах Європи. В Україні - це новація. Уряд пропонує цим законопроектом спочатку дозвіл на біопоховання померлих людей у парках, лісопарках, скверах та на інших земельних ділянках. "Це не означає, що такі поховання будуть у парках, де діти граються на майданчиках. Це чітко виділене місце під біопоховання, це може бути на цвинтарі, як окремий сектор чи у виділеній частині саду, куди можна буде прийти, посидіти на лавці, подивившись на дерева, "поспілкуватися" з померлими", - каже заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Альона Бабак. На місці захоронення не буде надгробних плит чи пам’ятників - тільки табличка з іменем небіжчика і датами народження та смерті. Біопоховання пропонується зробити альтернативою традиційному захороненню небіжчиків.

Нині урядовий законопроект перебуває на розгляді в парламентському комітеті. Альона Бабак обіцяє підтримати ініціативу уряду, оскільки, за її словами, це відкриває шлях до конкуренції у сфері надання ритуальних послуг. "Зараз виділення місць на кладовищах це суцільне хабарництво. Це нарешті має припинитись. Утриманням та обслуговуванням біопоховань займатимуться приватні структури, яких зобов’яжуть надавати гарантії з надання таких послуг якісно", - зауважує Бабак.

Але чи можливо зобов'язати українців відмовитися від практики огороджувати місце захоронення парканом, ставити хрести та класти штучні квіти біля біопоховань у парках чи ботанічних садах, навіть якщо таке заборонятиме закон? На це відповіді у представників влади немає.

Церква проти

Попри те, що ідея біопоховань в Україні перебуває лише на рівнів законодавчої ініціативи, у неї є вже не лише прихильники, але й противники. "Купити місце на кладовищі зараз у Києві на околиці коштує 50 тисяч гривень. У мене таких грошей немає, але я їх збираю, бо не хочу, аби мене спали в крематорії та закопали під деревом", - каже 65-річна пенсіонерка Людмила Вінниченко. За її словами, це суперечить християнські традиції.

Представники церкви також наголошують на цьому. У прес-службі Української православної церкви Київського патріархату на запит DW відповіли, що УПЦ КП не схвалює ініціатви уряду з заповадження в Україні біопоховань, оскільки тіло людини не може бути добривом для дерев. "Цією ініціативою приховується поняття реінкарнації - людина перетворюється на дерево, дуб чи калину.. Але насправді ніякої реінкарнації немає. Людина є і залишається особистістю. Тому церква закликає до традиційних поховань", - сказав диякон Михайло Омелян, старший викладач Київської православної богословської академії

Натомість 39-річний кянин Василь Медвецький не хоче на своїй могилі, ані пам‘ятників, ані хрестів. "Людей пам’ятають по їхнім добрим справам. Хочу, аби мене піддали кремації та захоронили мій прах під деревом. Це гуманно і екологічно та економно. Саме так напишу у своєму заповіті", - ділиться чоловік. За його словами, така процедура значно дешевша за поховання і обійдеться, за його підрахунками до 4 тисяч гривень.

Крематоріїв бракує

В уряді сподіваються, що через залучення до біопоховань та кремації приватного бізнесу, вартість цих ритуальних послуг зменшиться. Однак тут є значна проблема - потужності крематоріїв. В Україні функціонує тільки три крематорії - Києві, Харкові та Одесі. І ті, хто живе в інших містах не зможуть скористатися можливістю вибрати біопоховання через відсутність крематоріїв.

У Вінниці місцеві жителі вже написали петицію в Єдиній системі місцевих петицій до Вінницької міськради з пропозицією побудувати в місті крематорій та колумбарій, інженерну споруду, яка призначена для поховання урн із прахом померлих. Натомість Вінницька міськрада відповіла, що в зв’язку з високою вартістю даного проекту та відсутністю необхідних коштів у найближчі роки немає можливості розпочати будівництво крематорію у Вінниці. Це типова ситуація для українських міст. Мерії міст покладають надії на урядовий законопроект, який, за умови його ухвалення, може допомогти залучити в міста інвесторів для зведення приватних крематоріїв.