США у світі після виборів
2 листопада 2012 р.
Хвиля протестів в ісламських країнах, що була викликана фільмом "Невинність мусульман" і призвела навіть до вбивства американського посла в Лівії, змусила кандидатів звернутися до проблем зовнішньої політики країни. Проте в обох претендентів на посаду президента можливості на внесення суттєвих змін у нинішній зовнішньополітичний курс країни обмежені, вважають експерти.
Республіканець Мітт Ромні ще під час підготовки до своєї передвиборної кампанії розкритикував зовнішньополітичний курс демократа Барака Обами як надто "слабкий" та запропонував себе як альтернативу. Ромні оголосив, що поведе Сполучені Штати у нове "американське століття" та діятиме у світі "з ясністю та рішучістю".
Риторика Ромні, на думку зовнішньополітичного експерта Гарвардського Інституту держуправління ім. Джона Кеннеді Стівена Уолта, спрямована на ту аудиторію в Штатах, яка досі вважає свою країну провідною державою світу, хоча певна, що США необхідно закріпити свій вплив, який послабився після воєн та глобальної кризи. Згідно з опитуванням, проведеним Чиказькою радою з глобальних питань у вересні 2012 року, тільки 24 відсотки американців вірять, що сьогодні їхня країна відіграє більш важливу роль у світі, ніж десятиліття тому.
Ромні - ревізіоніст, а Обама - правоцентрист
Певну ознаку того, як послаблений вплив відобразився на Білому домі при Обамі, можна було спостерігати за тим, як обережно Вашингтон керував подіями громадянської війни у Лівії: "із задніх рядів", як переказав слова чинного президента один із його співробітників в інтерв´ю журналу New Yorker Magazine. Іншими словами, США лише підготували передумови для вторгнення військ союзників НАТО у Лівію, уникаючи при цьому того, аби бути названими керівниками операції.
Однак республіканці дотепер не вважають, що Сполучені Штати повинні віддавати якійсь іншій нації чи організації право грати першу скрипку на міжнародній арені. "У нас немає вибору: ми не можемо не брати управління на себе. А із задніх рядів управляти неможливо", - відреагувала колишня держсекретар Кондоліза Райс на партійному з´їзді республіканців. "У риториці Мітта Ромні чути тріумфальні нотки: він пропагує особливу роль Сполучених Штатів Америки у світі як країни, що має особливу відповідальність та особливі цінності - не такі, як у решти світу", - прокоментував Стівен Уолт.
Обраного у 2008 році президентом США Барака Обаму багато хто вважав політиком прогресивним, здатним сприяти безкровному вирішенню міжнародних конфліктів. Лауреат Нобелівської премії миру, однак, цих очікувань не виправдав. Обама, нехай і тимчасово, збільшив кількість військ в Афганістані, помітно посилив використання безпілотних літаків над територією Пакистану та Ємену, намагався зробити більш жорсткими санкції проти Ірану.
"Центральна проблема для республіканців полягає в тому, що Обама на зовнішньополітичній арені поводить себе радше як центристський або навіть правоцентристський політик. Так що у Ромні залишається дуже мало можливостей для того, щоб позначити власну зовнішньополітичну лінію", - вважає Стівен Уолт.
Загрози зсередини
Проте, по суті, йдеться про позиційну тактичну передвиборну боротьбу, переконані політологи. Адже можливості Америки, скутої по руках та ногах економічними проблемами та гігантським державним боргом, управляти подіями у світі обмежені, переконаний експерт з Німецького товариства зовнішньої політики Йозеф Брамль. На його думку, зовнішня політика США навряд чи зміниться - незалежно від того, хто переможе на виборах президента - демократ Обама чи республіканець Ромні.
"Навіть якщо переможе Ромні, йому все одно доведеться дивитися в очі реальності. Нині легко говорити. Проте якщо Ромні намагатиметься перетворювати слова у вчинки, то найпізніше у цей момент він зрозуміє, що ситуація залишилася тією ж", - каже Брамль.
Під "тією ж ситуацією" німецький політолог має на увазі не стан справ на міжнародній арені, а внутрішньополітичну ситуацію у США: високий рівень безробіття, соціальні та економічні проблеми. "Найбільша загроза для Штатів походить не ззовні, а полягає у внутрішній слабкості. Я не хочу малювати сценарій краху супердержави, але внутрішні загрози зменшують простір для маневрів у зовнішній політиці", - пояснив свою позицію Йозеф Брамль.