Як працює економіка самопроголошеної "ДНР"

Сьогодні Донецьк шокує контрастами не тільки переселенців, які відвідують свої домівки, а й самих мешканців. Один з колишніх магістральних в'їздів у місто, що веде від аеропорту, - самі руїни. Житлові квартали там і нині вночі здригаються від вибухів, чи не всі будинки пошкоджені. Лінія фронту пролягає зовсім поруч, стрілянину чути щоночі.

Кілька зупинок тролейбусом і потрапляєш у центр міста - у парки з трояндами, фонтанами та людьми, які сидять на вуличних верандах ресторанів. Порожніх полиць у магазинах вже немає, люди не голодують. "На їжу вистачає, а що далі, які перспективи - буде, що буде", - каже один з покупців.

Поза правовим полем

Попри оптимістичну картинку у центрі Донецька, реальна економічна картина міста є невтішною. Про неї заявляють в інтерв'ю місцевим та російським ЗМІ самі представники "влади" самопроголошеної "ДНР", щоправда, звинуваючи у цьому не свої "владні" промахи, а звинувачуючи Україну в економічній блокаді Донбасу. "Велика частина підприємств експортно орієнтованих галузей використовує від одного до 40 відсотків виробничих потужностей і ледь залишається на плаву. Перебуваючи на території України, ці підприємства більше 50 відсотків продукції виробляли на експорт. Зараз ми обмежені", - пояснив профільний "міністр" самопроголошеної республіки одному російському ЗМІ.

Щоб виправити ситуацію "народна влада" "ДНР" регулярно погрожує олігархам націоналізувати їхнє майно, але щоразу такі "офіційні" наміри відкладаються. "Якщо є якийсь прибутковий місцевий бізнес, наприклад, ринки або алкогольне виробництво, то його активно "націоналізують", тобто "віджимають". Жодного правового поля для захисту бізнесу тут не існує", - каже у розмові з DW колишній топ -менеджер лікеро-горілчаної компанії, який мешкає у Донецьку і просив не називати його ім'я. "А ось регулярні заява про націоналізацію підприємств олігархів ніби як про "офіційний" крок більше схожі на торги з ними", - вважає співрозмовник.

Один з таких олігархів - одна з найбагатших людей України Рінат Ахметов. Сам він уже два роки, як залишив Донецьк, але до цього часу надсилає мешканцям міста гуманітарну допомогу. Його підприємства до цих пір працюють у Донецьку та регіоні, хоч і не на повну потужність, - принаймні так заявляють представники фінансово-промислової групи "СКМ", акціонером якої є Ахметов. Сама ж "СКМ" налічує понад 100 підприємств та заявляє, що її консолідований дохід у 2015 році склав 11,2 мільярда доларів США.

Однак найважливіші активи Ахметова - Маріупольський металургійний комбінат та "Азовсталь" - знаходяться у Маріуполі, що перебуває під контролем України. Тож на тлі "СКМ" Ахметова ситуація у інших власників підприємств Донбасу значно гірша: вони не мають сировини та ринків збуту. "Економічні зв'язки вугільних та металургійних підприємств просто по лінії фронту розірвати неможливо без втрат. Просте питання: куди невизнана республіка експортуватиме продукцію?" - пояснює DW доктор економічних наук Юрій Макогон, який працює в Донецькому національному університеті, що емігрував до Вінниці.

Під парасолькою українського законодавства

Між тим робота підприємств, що належать власнику "СКМ" на непідконтрольній Україні території, - привід для численних звинувачень олігарха у тіньових схемах співпраці з "владою" "ДНР". У "СКМ" постійно стверджують, що "сплачують податки в бюджет України, дають роботу і заробітну плату жителям в зоні конфлікту".

До речі, інші промислові виробництва, розташовані на непідконтрольній Києву території, також сплачують податки в бюджет України. Принаймні на це вказує директор Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем державної фіскальної службі України (ДФС) Микола Чмерук. З наданих ним DW даних випливає, що обсяг виплачених податків підприємствами з непідконтрольною території за сім місяців цього року склав 4,1 мільярда гривень. І це лише на третину менше у порівнянні з аналогічним періодом 2014 року.

Бізнес екс-регіоналів у "ДНР"

Однак, надати повну картину, скільки підприємств нині працює на території "ДНР" та якою є їхня частка, наприклад, у статистиці зайнятості місцевого населення, складно. Так, основних платників податків з неконтрольованої Києвом території Донеччини у ДФС назвати відмовились. "Ця інформація з обмеженим доступом і розголошується тільки за згодою самого підприємства", - пояснили у прес-службі відомства.

Відомо, однак, що ті чи інші підприємства колишніх членів Партії регіонів працюють на ринку "ДНР". Як? Секрет Полішинеля якось розкрив один з голів "районної адміністрації" Донецька. В інтерв'ю місцевій газеті чиновник повідомив, що завод холодильників "Норд" екс-регіонала Валентина Ландика тепер називається "Інтертехніка", кондитерське підприємство "Конті" відомого екс-регіонала Бориса Колеснікова тепер працює в Донецьку під назвою "Тор", а продукцію кондитерської фабрики "АВК" можна придбати під новою маркою "Лаконд".

"Це типова схема, коли українське підприємство створює дочірнє - "ДНРівське", але під іншою назвою. За документами, воно не має жодного зв'язку з українським та платить податки в "ДНР". Я не помилюся, якщо скажу, що так працює не менше половини наших харчових підприємств", - каже у розмові з DW юрист однієї з компаній у Донецьку. Він, однак, додає, що як би вони не називались, проблеми з сировиною та збутом залишаються. Як і збитковість. На тому ж "Конті", за словами згаданого місцевого чиновника, до війни на добу вироблялося 550 тонн солодкої продукції, а зараз усього 350 тонн на місяць. А місцевий молокозавод, за даними на весну, працював лише на 20 відсотків потужності.

"Ми не бачимо майбутнього"

"Якщо говорити суто економічними поняттями, у нас змінюється структура ринку праці", - каже DW представниця "республіканського" центру зайнятості "ДНР" на умовах анонімності. Підприємства важкої промисловості значною мірою простоюють, аеропорту немає, будівництво паралізовано. "Ми переходимо від великої промисловості до дрібного торгашества, крамничок та візницького промислу. І що найгірше - ми не бачимо картини майбутнього", - констатує співрозмовниця і додає, що сьогодні ринок зайнятості у "ДНР" курує Росія.

Основна програма - соціальна некваліфікована робота: розфасовка гуманітарної допомоги, догляд за хворими, розчищення територій, відновлювальні роботи. Зарплата 2500 рублів (приблизно тисяча гривень). Люди не хочуть там працювати за такі гроші, але часто вибору немає. "Безумовно, при такій роботі промисловості бюджет катастрофічно дотаційний. Тому всі соцвиплати, і зарплати бюджетникам, і кошти на благоустрій міста, і нескінченні гумконвої йдуть з Росії. Потрібно ж хоч якось лояльність народу підтримувати", - каже співрозмовниця.