З Криму до Львова

З початком ескалації конфлікту на Кримському півострові та у південно-східних областях України, до вищих навчальних закладів Львова вже перевелося близько трьох сотень студентів. Найбільше охочих зголосилося до медичного університету, Національного університету імені Івана Франка (ЛНУ) та Львівської політехніки. Понад півтори сотні молодих людей вже почали навчання, решта – здають академрізницю.

Приміром, вісімнадцятирічній Олені Шинкарук залишилося скласти сім предметів і вона вже студентка університету Франка. Лише два тижні тому дівчина вперше побачила Львів, і, як сама зізнається, одразу закохалася у це місто. "Байдуже, що довелося спочатку трохи блукати, головне, що люди тут з розумінням ставляться до нас і до тієї ситуації, в якій ми опинилися", - розповідає Олена. Дівчина згадує, що її буквально вигнали з Євпаторійського інституту соціальних наук, куди вона вступила торік. "Мені навіть документи не хотіли віддавати, але через знайомих вдалося все владнати. У витягу з наказу написали, що я відрахована за власним бажанням", - каже студентка.

Гуртожиток – це шок, але ненадовго

Всіх, хто навчається у євпаторійському вузі зобов’язали прийняти російське громадянство. У разі відмови пропонували платити за навчання як іноземним громадянам. "Хоча я поступила на бюджетну форму навчання, мені б тепер довелося платити понад десять тисяч гривень на рік, або брати російське громадянство", - обурюється співрозмовниця.

За два тижні у новому місті Олена вже відчула справжнє студентське життя у львівських гуртожитках, де вода за графіком і дві пральні машини на сотню студентів. "Гуртожиток – це шок, який я пережила за підтримки нових друзів. Я практично вже звикла, але головне, що люди тут раді тебе бачити і сприяють у всьому, якою б мовою ти не розмовляв", - з усмішкою зауважує співрозмовниця.

Бюрократичні перешкоди

Однак проблеми з вузівськими документами, про що розповідала Олена Шинкарчук, вдається вирішити далеко не всім молодим людям. Приміром, Олександра Алєксеєнко досі не може залагодити відрахування, аби перевестися до львівського вишу. "У Таврійському національному університеті, де я навчалася, вимагають особистої подачі заяви на відрахування, але це якесь безглуздя, - обурюється дівчина. - У мене є знайомі, які вирвалися до Львова лише з фотокопіями документів". Попри всі труднощі з документами молоді люди безперешкодно отримали можливість вибрати у Львові вуз і факультет, де б вони хотіли продовжити навчання.

"Навіщо мені російський диплом?"

В Олександри була можливість перевестися до столиці, але дівчина вибрала Львів. "Я чула про високий рівень освіти у Львові, і це все ж ближче до Європи. Це вибір з перспективою" -, пояснює вона. Зрештою, дівчина могла залишитися і в Криму, але психологічний тиск навіть через спілкування українською мовою ставав для Олександри нестерпним. "Я пишу вірші українською, я патріотка, мені почали погрожувати. І врешті-решт навіщо мені диплом від Російської Федерації, що я буду з ним робити, працювати в Росії?", - запитує співрозмовниця. Дівчина розраховує здобути європейську освіту, і вже, навіть, змирилася, що кримські друзі вважають її зрадницею і обізвали "біженкою".

"Лише кілька годин у Львові, і я одразу зрозуміла, що в Крим більше не повернуся", - каже Олександра. Повага до старших людей, толерантність і свобода вибору – це три ключові речі, що найдужче вразили дівчину при знайомстві з студентським середовищем міста, зізнається Олександра.

Між тим, освітній сектор міста прийняв не лише студентів, але й школярів. Місцеві школи поповнили сотнею нових учнів з Криму та сходу країни. Цікаво, що ставку батьки робили здебільшого на україномовні заклади освіти, хоча у місті діють п’ять російськомовних шкіл.