Як не треба інвестувати в Україну: приклад з Німеччини
3 грудня 2010 р.У мерії Ульцена - містечка поблизу Гамбурга із населенням у 30 тисяч жителів - напередодні глобальної фінансової кризи запанував «дух глобалізації». «Для забезпечення резервів сировини» місцева комунальна компанія, однією з головних функцій якої є забезпечення городян водою, теплом і електроенергією, вирішила вийти на зовнішні ринки. Спільно з компанією Sustainable Bio Energy Holding GmbH комунальне підприємство, яке на сто відсотків належить громаді, вклало понад чотири мільйони євро у вирощування рапсу і пшениці в Україні.
Сировина мала постачатися до Ульцена і використовуватися для виробництва палива. Однак за декілька років проект так і не став прибутковим, а місцевим мешканцям уривається терпець. Це і не дивно – вони бояться, що внаслідок провальних інвестицій можуть зрости тарифи на комунальні послуги. Тим часом міська рада схвалила виділення на проект чергового мільйона. Ідентичну суму вкладе й інший партнер – комунальне підприємство містечка Швебіш Галь.
Комунальне марнотратство
Експерт Німецько-українського аграрного діалогу Ганс Вільгельм Штрубенгофф в інтерв’ю Deutsche Welle причиною невдачі назвав «дуже непродуманий» інвестиційний проект, нав’язаний комунальним політикам «ділками, які хотіли заробити на хвилі загального захоплення виробництвом біопалива».
«Концепція, на мою думку, дуже сумнівна. Крім того, було чимало помилок у реалізації. Інвестори взяли в оренду чималі площі земель, які вже багато років не засівалися. Аби отримувати з них врожай, довелося спочатку вкласти чимало грошей. Крім того, ділянки надто розкидані – комбайни під час збирання врожаю більше їздять з одного поля на інше, ніж вони працюють безпосередньо на зборі врожаю», - каже Штрубенгофф.
Він розповідає, що координатором проекту в Україні на першому етапі взагалі був практикант. «Якби це були їхні власні гроші, а не комунальні, вони би не ставилися до проекту так легковажно і не поскупилися би на послуги серйозних консультантів. Адже Україна – непростий ринок», - додає німецький експерт.
Ганс Вільгельм Штрубенгофф називає проект комунальників з Ульцена прикладом непродуманого інвестування. За його словами, в Україні успішно працюють декілька десятків німецьких фермерів, чимало з них займаються й виробництвом біомаси з використанням німецьких технологій. «Адже сільське господарство – це не фондова біржа, - каже Штрубенгофф. - Якщо вкладаєш у цю сферу гроші, купуєш землю – ти маєш сам на ній працювати, лише тоді буде результат». На думку експерта, виробництво біомаси в Україні має великий потенціал.
«Рапсу у Німеччині вистачає»
«Я знаю багато компаній, які конкурентоспроможні на ринку рапсу в ЄС. 80 відсотків українського рапсу без мита експортується в країни Євросоюзу, де з нього виробляється біодизель. Але це абсолютна дурниця – інвестувати величезні гроші у вирощування рапсу в Україні, сподіваючись отримати дешевшу сировину, ніж той самий український рапс, якого і так навалом на ринку ЄС», - дивується Штрубенгофф.
У Німеччині тонна рапсу на даний момент коштує 420-430 євро, а в Україні – 400. Різниця якраз і полягає у витратах на транспортування. Тобто жодного сенсу ризиковані інвестиції ульценців не мають, констатує Штрубенгофф. Він переконаний, що політики у мерії міста просто стали жертвами «біодизельної бульки», яка луснула кілька років тому. Тоді здавалося, що за біодизелем майбутнє, а вже невдовзі сировина стане дефіцитом. «Тепер політики продовжують вкладати гроші з міської казни у проект лише через страх визнавати, що їхня ідея провалилася», - підсумовує експерт.
«Краще піти»
Менеджмент Sustainable Bio Energy Holding GmbH вже заявив, що наступного року планує скоротити посівні площі в Україні з майже дванадцяти до семи тисяч гектарів. Утім, на думку Ганса Вільгельма Штрубенгоффа, краще ульценцям було би визнати нарешті помилку і взагалі піти з України.
Найперспективнішими для інвестування галузями Штрубенгофф називає тваринництво, насамперед вирощування свиней, а також вирощування олійних культур та пшениці. Вигідними можуть бути і проекти в біоенергетиці. «Але тут треба мати ноу-хау, а не просто прийти і засіяти все рапсом», - підсумовує німецький експерт.
Автор: Євген Тейзе
Редактор: Тетяна Бондаренко