Вільна торгівля

У Брюсселі вже більше року регулярно відбуваються тристоронні зустрічі представників ЄС, України і Росії щодо торгівлі. На переговорах йдеться про те, щоби знайти відповідь на побоювання Москви, що зона вільної торгівлі між Україною і ЄС, матиме негативні наслідки для російської економіки. Аби мати час на діалог з росіянами, які бояться, зокрема, реекспорту товарів з ЄС через Україну, торік набуття чинності угодою про вільну торгівлю відклали до 1 січня 2016 року.

Deutsche Welle: Пане Ландсбергіс, інформації про перебіг тристоронніх переговорів щодо Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС вкрай мало. Чому вони затягуються? Чого хочуть росіяни?

Габріеліус Ландсбергіс: На мою думку, російська сторона просто хоче втягнути Україну та ЄС у безкінечні переговори, які зрештою призведуть до повного провалу угоди про зону вільної торгівлі. Вони говорять щось про енергетику, про речі, яких ніколи не було, про те, що відбувалося ще до того, як Україна уклала угоду про асоціацію і про речі, які передбачені документами, які сама ж Росія підписала з ЄС. Я навіть не хочу на цьому зупинятися. Добре, що представники ЄС терплячі, показують свою готовність надати всі деталі щодо угоди. Проте загалом я не бачу ймовірності того, що ці тристоронні переговори врешті-решт призведуть до якогось кінцевого результату. Тому що Росія сама в цьому не зацікавлена.

Чи існує ймовірність того, що дію угоди відкладуть, як це вже сталося торік?

Все залежить від волі українського уряду. Але з того, що я почув у ході свого візиту до Києва, наразі немає ніяких обставин, які можуть зупинити українську владу від введення угоди з 1 січня 2016 року, як про те було домовлено. Будь-яке нове відтермінування стане дуже поганим сигналом для ЄС та західних партнерів і ознакою того, що ми піддаємося російському тискові.

А навіщо ж тоді було відкладати імплементацію угоди про зону вільної торгівлі торік? Що змінилося за цей час?

Наразі ми не маємо цьому офіційного пояснення. Є лише гіпотези і плітки, частина яких проникла через департамент торгівлі ЄС, частина - через представників української влади. Але я гадаю, що це було пов’язано з дуже нестабільною ситуацією, в якій Україна опинилася рік тому. І хоча відкладення угоди про зону вільної торгівлі не було позитивним сигналом для Брюсселя, цей крок, можливо, допоміг трохи заспокоїти та збалансувати ситуацію. Я радий, що цього разу український уряд демонструє свою тверду волю розпочати імплементацію угоди вчасно. Бо цю угоду можна відкласти лише один раз. Якщо цей процес знову затягнеться, то у ЄС виникнуть сумніви щодо серйозності намірів України.

Які останні тенденції спостерігаються у торгівлі ЄС з Україною за останній час, протягом якого діяли односторонні торговельні преференції ЄС для українських товарів?

Обсяги торгівлі між Україною та ЄС за цей час впали, проте не дуже істотно. Певною мірою це можна пояснити тим, що загалом виробництво в Україні скоротилося, що означає відсутність достатньої кількості товарів для експорту. Проте багато квот на певні товари для експорту в ЄС були повністю використані українськими виробниками. Цікаво, що деяку продукцію, наприклад, український мед виробники продовжували продавати навіть після того, як квоти були вичерпані. Водночас чимало квот так і залишилися невикористаними, отже вони не були забезпечені якісною продукцією. Нерідко українські бізнесмени бачать фінансові вкладення для адаптації свого виробництва до вимог ЄС як витрати, а не як інвестиції. Але я дуже хотів би їх переконати тих, хто так вважає, у тому, що модернізація виробництва відповідно до стандартів ЄС – це справжня інвестиція. Бо мати змогу торгувати на європейському ринку – це надзвичайно прибуткова справа.

Квоти на українську сільськогосподарську продукцію, які були ухвалені кілька років тому, доволі низькі. Чи не збирається ЄС їх переглянути?

Сільське господарство – найчутливіша тема у ЄС. Не думаю, що наразі є можливим переглянути сільськогосподарські квоти для України і не думаю, що їх буде переглянуто, коли зона вільної торгівлі запрацює. Адже ці квоти прописані в самій угоді, тобто для того, щоб їх змінити, треба заново вести переговори по всьому тексту документа. Але я наголошую, що багато квот, в тому числі й сільськогосподарські, не були використані українською стороною через вимоги ЄС до стандартів: ветеринарних, фітосанітарних та інших. Адаптацію українського ринку важко і дорого починати, але воно того варте.

Під час тристоронніх переговорів щодо угоди про зону вільної торгівлі російська сторона погрожувала введенням санкцій проти України у разі, якщо ЗВТ запрацює?

Особисто я цього не чув. Але навіть якщо вони це й робили, не думаю, що вам про це хтось скаже.

Але така ймовірність існує?

Так, існує. Проте російські санкції не становлять серйозної загрози для українського експорту. Річ у тім, що за останній час український експорт до Росії зменшився на 58 відсотків, а обсяг торгівлі Києва з Москвою становить усього 2-3 відсотка від усього зовнішньоторговельного обороту України. Це означає, що Україна шукає нові ринки збуту і нових торговельних партнерів. Російські санкції можуть становити загрозу лише для великих підприємств, які напряму продають 100 відсотків своєї продукції у Росію. Проте тут український уряд повинен напряму виходити на керівництво таких підприємств, спілкуватися і надавати допомогу, якщо її потребують. Звичайно, втрата 2-3 відсотків від зовнішньої торгівлі в умовах, коли економіка країни в тяжкому стані, коли зростає безробіття, може становити певну проблему. Проте якщо уряд займе у цьому питанні проактивну позицію, ця проблема може бути вирішена.

Чи буде готовий ЄС допомогти Києву у випадку, якщо Росія взапровадить санкції щодо українських товарів?

Політично – так, економічно… Складно сказати. Наразі ЄС представив свій пакет макрофінансової допомоги Україні. Перший транш уже надійшов. Другий буде перерахований, можливо, у листопаді-грудні, третій - на початку 2016 року. Надання всього пакету допомоги напряму пов'язане з проведенням реформ в Україні. І ми ще не зовсім певні того, як Україна управлятиме другим траншем. Це означає, що ми маємо побачити імплементацію реформ.