Євродепутат Ґалер: Зеленський кинув виклик Путіну

DW: Пане Ґалер, як Ви трактуєте результати президентських виборів в Україні?

Міхаель Ґалер (Michael Gahler): На мою думку, виборці таким чином чітко заявили, що прагнуть, аби процес реформ продовжувався набагато енергійніше, що вони не бачили з боку президента Петра Порошенка такої боротьби з корупцією, на яку вони сподівалися після Майдану. Дещо хоча й було розпочато, але, слід визнати, багато речей залишились невиконаними. Особливо це стосується засудження тих представників попереднього уряду, які були відповідальними за події на Майдані. Це стосується й ділків та олігархів, які й надалі продовжували збагачуватися. У людей не було відчуття, що проти цих осіб щось послідовно робиться. Отже, потужне бажання щодо змін у питанні реформ, але безперечно й бажання зберегти, обраний раніше зовнішньополітичний курс. Адже кандидати, які вийшли в другий тур, висловлювалися за подальшу європейську орієнтацію України. Але це і не є несподіванкою з огляду на російську агресію.

Натомість Росія вже сигналізує готовність налагоджувати контакти з новим президентом України. Але на яких умовах?

Зеленський зробив дуже цікаву заяву. Він звернувся до громадян на пострадянському просторі й сказав: мовляв, подивіться, те, що можливе в Україні, є можливим і для вас. Таким чином він кинув виклик пострадянським структурам і особливо також Путіну. Але для Росії тут ідеться швидше про внутрішньополітичне питання. Що ж стосується зовнішньої політики, то тут важливо зберігати діалог. У нас уже є мінський процес. І це абсолютно природньо, що Зеленський прагне продовжити діалог та переслідує ті самі цілі, а саме - завершення окупації як на Донбасі, так і в Криму. Але в Москві, звичайно, хочуть спочатку придивитись до нього, які саме інші акценти він розставить. Думаю, що при цьому його кінцева мета залишиться незмінною. Але разом із західними партнерами слід продовжити діалог з Москвою, оскільки проблеми й надалі залишаються спричиненими Москвою. І тому для того, аби Москва змінила свою політику, потрібно з нею говорити. 

Чи існують якісь ризики для курсу України на євроінтеграцію?

Поки що ми замало знаємо, що конкретно він має на увазі. Але якщо Зеленський думатиме про те, кого звільнити, а кого залишити на посаді, то я б йому радив, наприклад, міністра закордонних справ Павла Клімкіна залишити. Адже він має великий досвід і добре знає, про що йдеться. Я чув, що він хоче звільнити генерального прокурора. Скажу так: це мене не дивує. Але вже набутим досвідом у зовнішній політиці Зеленський мав би скористатися.    

Як гадаєте, скільки триватиме так званий "медовий місяць" для нового президента, коли йому пробачатимуть помилки?

Це триватиме недовго, оскільки проблеми залишаються ті самі. Але з огляду на попередні парламентські вибори я б радив все ж таки запровадити п'ятивідсотковий бар'єр та пропорційну виборчу систему. Інакше є небезпека, що через велику ейфорію рух, який він зараз намагається зліпити з нічого, отримає занадто велику вагу. Це в кінцевому підсумку не піде йому на користь, оскільки розчарування буде ще швидшим. Адже швидко реалізувати свої обіцянки він не зможе, а це призведе до протверезіння. Я би радив запровадити таку систему виборів до Верховної Ради, яка б краще віддзеркалювала розмаїтість країни. А досягти цього можна лише завдяки пропорційній системі. І якщо вже говорити про деталі, то було б непогано, якби списки кандидатів були відкритими. Тоді виборці могли б свідоміше робити свій вибір. Після Майдану чимало молодих людей приєднались до тієї чи іншої політичної партії, але далеко не всі з них піднялись по кар'єрній драбині так, як вони б того хотіли. Тому важливо, щоб новий президент робив ставку на ширше коло політиків, які, можливо, вже мають досвід, а не лише на свій рух, який він зараз спонтанно розбудовуватиме, а старі структури у виборчих округах сподіватимуться при цьому на те, що зможуть продовжувати діяти по-старому.