Європейська культурна столиця Стамбул: феєрверк культур

Титул культурної столиці Європи є не лише великим шансом, але й нелегкою ношею. Шансом – бо це притягує увагу цілої Європи, ба навіть світу. Ношею – бо через погану підготовку можна гірко осоромитися. Як покаже себе Стамбул, який поряд з німецькою Рурською областю та угорським Печем несе почсне звання культурної столиці Європи 2010 року?

Туреччина серйозно підійшла до цього завдання. Законодавчо було створено спеціальну агенцію, яка мала в деталях розробити культурну програму Стамбула на 2010 рік. Було відреставровано відомий собор Хаґія Софія, а також стародавній палац султана. Турки подбали про створення археологічного парку, про нове облаштування для старовинної полишеної синагоги та відкрили в приміщенні вірменської церкви культурний центр. Відомий у Європі письменник Орхан Памук, а також турецьке кіно отримали нові музеї. Уперше переважно мусульманський Стамбул відверто заговорив про своє візантійське та грецьке минуле.

Жодне інше місто не надихає більше

«Стамбул – це місто, що дає натхнення, - розповідає один із місцевих художників. - І ніхто не знає, які ще інспірації воно викличе, які ще романи, театральні постановки, опери, балети будуть тут створені, які фільми зніматимуться. Безперечно одне – все це зачаровує нас і дає нам нове натхнення».

Місто з багатою культурною історією є чимось на кшталт всесвітньо визнаної торгівельної марки. Утім, сприйняття титулу культурної столиці як виключно іміджевої справи первісно не було закладено в концепцію заходів. Усе розпочалося з ініціативи невеликої групи ентузіастів, яка керувалася зовсім іншими міркуваннями. Ці активісти їздили до Брюсселю, власне, для презентації свого міста, провели добру лобістську роботу й досягли того, що саме Стамбул номінували на цей титул серед міст країн, що не є членами ЄС. Як відомо, поряд із Стамбулом це почесне звання намагався завоювати також Київ, але програв турецькому мегаполісові.

Розбіжності у трактуванні концепції

Ініціативна група головну увагу приділяла аспектам, притаманним винятково Стамбулу. Ішлося насамперед не про імідж міста, а про мешканців 12-мільйонного мегаполісу. Серган Ада, доцент із культури при університеті в Стамбулі, розповідає: «Стамбульці практично жодне свято не святкували разом. Хіба що лише, коли Туреччина на чемпіонаті світу з футболу посіла третє місце, або ще, можливо, Новий рік. До таких свят я не зараховую 29 листопада, коли в країні офіційно проводяться паради з нагоди національного свята. Бо більшість населення у цей день не відчуває якогось особливо святкового настрою, а лише виконує роль пасивних спостерігачів. Тому ми хотіли вигадати щось таке, у чому могли бути задіяні геть усі мешканці нашого міста».

Коли було створено спеціальний підготовчий комітет, Серган Ада спершу продовжував працювати над розробкою культурної програми. Але побачивши, що акценти спрямовуються зовсім в іншому напрямкові, залишив комітет. Так само вчинила й інша викладачка стамбульського університету – Асу Аксу: «Наші проекти передбачали певне духовне насичення, а цього не сталося. Те, що ми тепер маємо, – це лише довгий перелік проектів в окремих мистецьких дисциплінах, які не мають якоїсь спільної прив’язки».

Звинувачення в корупції

Можливо, саме це й є причиною того, що населення без особливого ентузіазму сприймає ці заходи та виявляє мало інтересу до пишних рекламних кампаній, які, власне, покликані пробудити в людей цей ентузіазм. Досі культурна подія року привертала увагу хіба що через низку скандалів, пов’язаних з її підготовкою. Приміром, незадовго до презентації програми з підготовчого комітету вийшли два останні представники неурядових організацій. Залишилися самі лише політики та бюрократи.

Також багато галасу було навколо звинувачень у корупції. Адже йшлося про великі суми, а контрольного органу, який би відстежував грошові потоки, так і не було створено. «Корупція існує всюди в Туреччині, це справжнє болото, - коментує менеджер з культури Дерія Чошкун. - Це стосується не лише культурної столиці, а буквально всього – міських органів, державної бюрократії тощо. Ти можеш досягти успіху, лише маючи знайомства та зв’язки».

Утім, попри критику культурна столиця Європи 2010 року – Стамбул – має й безперечні плюси. Уперше це мусульманське місто презентувало себе по-справжньому європейським, впевнено та багатогранно. У програмі вперше представлено культури релігійних меншин – греків, євреїв, вірмен. Уперше за багато десятиліть Стамбул виблискує у всьому своєму розмаїтті.

Автори: Ґюнтер Зойферт / Христина Ніколайчук

Редактор: Анна Філіпп