Огляд преси

Аналізуючи тиск Москви на Київ у питаннях євроінтеграції України мюнхенська щоденна газета Süddeutsche Zeitung пише: "Економічний тиск із Москви, погрози з митними бар´єрами та імпортними заборонами можуть призвести до того, що протести в Києві, як і в інших українських містах, залишаться безрезультатними. З економічної точки зору Україні зараз катастрофічно погано. Курс на Європу в довгостроковій перспективі міг би бути історичним шансом, але уряд діє з огляду на короткострокові потреби… Величезна фінансова діра, перед якою стоїть Україна, мусить бути терміново залатана. Час на назрілі структурні реформи там витрачати не хочуть", - робить висновок видання.

У статті під назвою "Європа чи Росія" оглядач німецької Frankfurter Allgemeine Zeitung зазначає: "Судячи з усього, Москва готова застосувати свої деструктивні здібності. ЄС не має багатьох можливостей компенсувати втрати, яких зазнає Україна. Євросоюз не надто до цього готовий. Одна з причин цього - власна криза, але відповідальність і на країнах "Східного партнерства". Президент Янукович разом зі своїм корумпованим кланом - не той, за кого хотіли б поручитися. Надія, що наближення до Євросоюзу може стати (для України - ред.) стимулом для глибоких реформ, виявилася ілюзорною. Перед ЄС постає класичне ленінське питання - що робити? Найпростішою відповіддю було б - нічого, залишити східних європейців із їхньою долею, тобто Росією… Але це було б неправильно. Першопочаткова ідея європейської політики сусідства - ЄС найвигідніше бути оточеним дружніми стабільними демократіями. Можливо, Україна, Молдова чи Білорусь у зримому майбутньому не перетворяться на демократії. Але це не причина, щоб зрікатися цієї цілі", - застерігає оглядач газети.

У коментарі "Втрачений шанс Києва" оглядач щоденної британської газети Financial Times критикує: "Якщо угода з Україною дійсно "мертва", це перемога Володимира Путіна, але Київ поділяє цю відповідальність. Президент України Віктор Янукович, який виявився нестерпно ненадійним партнером у переговорах, більше зацікавлений у грі Брюсселя проти Москви для забезпечення власних владних потреб, ніж у модернізації своєї країни. Розворот Києва в бік Росії уберіг Євросоюз від дилеми, чи укладати союз із антидемократичним президентом, який запроторив до в'язниці свою головну суперницю. ЄС і США повинні сформулювати сильнішу відповідь Москві. Російське залякування України та Молдови, Грузії та Вірменії через їхні євроінтеграційні амбіції суперечить нормам, що встановилися по завршенні "холодної війни". Якщо Росія дозволяє собі ветувати не тільки їхнє членство в оборонних союзах, але і в торговельних об´єднаннях, західна система цінностей перебуває під загрозою", - зауважує Financial Times.

"Політика гойдалок"

Відмову українського уряду укладати з ЄС угоду про асоціацію коментує і консервативна британська газета The Times: "Економіка України страждає від високих цін на енергію та великих боргів. Партнерство з Європою у короткостроковій перспективі означало би збільшення конкуренції та болісні докорінні зміни. Напевно, президент Віктор Янукович намагається відстрочити це й утримувати від політичної діяльності ув´язнену опозиційну лідерку Юлію Тимошенко до виборів 2015 року, але це небезпечна й егоїстична стратегія. Якщо Януковичу бракує мужності протистояти Путіну та пов´язати Україну з Європою на тих самих умовах, як у решті країн регіону, то населення в Києві має набратися мужності й вимагати цього".

Про зовнішню політику України, яка маневрує між Сходом і Заходом, пише й віденська газета Der Standard: "Усі політики в Києві - байдуже, якого кольору, - роками провадять політику "гойдалок" між Сходом і Заходом у надії на недорогий російський газ і дешеві кредити та інвестиції з ЄС. Проблема Києва в тому, що і в Москві, і в Брюсселі від нього вимагають чіткої позиції".

Німецький тижневик Die Zeit у статті під назвою "Нова залізна завіса?" розмірковує над тим, де мають закінчуватися кордони об'єднаної Європи. "Насправді зараз йдеться про нову і велику геополітичну гру. Чи справді Євросоюз має простягатися аж до Вірменії та Грузії? І як тут бути з Україною? Вона є етнічно та релігійно роз'єднаною. Приналежність до Росії впродовж століть залишила глибокі сліди. Третина населення - росіяни. Вони дивляться на Схід. А на заході країни молодь дивиться на Європу. Для росіян Київ це - "колиска російської імперії", а для Путіна - ностальгійне відновлення радянських кордонів. "Збирач земель руських" - колись такий титул мали російські царі. Кремлівський автократ цілком вписується у ці традиції. З СНД, ОДКБ, Митного Союзу та Євразійського Союзу - він будує "легку" версію російської імперії", - читаємо на сторінках Die Zeit.