Єгипет: рік змарнованих шансів?

Надзвичайний стан скасовано, однак є й винятки: з бунтівниками чинитимуть так само, як і раніше. На думку Гамаді Ель-Ауні (Hamadi El-Aouni), що викладає політику та економіку у Вільному університеті Берліна, йдеться не про повне скасування надзвичайного стану, а радше про формальну поступку для демонстрантів. Насправді, переконаний Ель-Ауні, військові можуть застосовувати визначення "бунтівник" по відношенню до кожного єгиптянина. Аналізуючи рік, що минув, Ель-Ауні робить висновок: "Все починалося арабською весною, а закінчилося ісламістською осінню".

Багато хто, як і сам він, уявляли собі розвиток подій по-іншому. 25 січня 2011 року відбулася перша масова демонстрація на площі Тахрір у Каїрі. Люди, що зібралися тоді, вимагали більше демократії, соціальну справедливість та свободу слова. Знову й знову проходили мітинги, поки за три тижні президент Мубарак не змушений був піти у відставку.

На сьогодні у Єгипті вже відбулися перші вільні вибори. Майже 70 відсотків голосів виборці віддали різним ісламським та ісламістським групам. Партія "Свобода і справедливість" Братів-мусульман, яка сама себе називає помірковано ісламською, отримала майже 47 відсотків голосів, а відтак і провідну роль у процесі формування уряду. Від вибору партнера по коаліції нині залежить, наскільки релігійним Єгипет буде у майбутньому. Друге місце, за результатами виборів, посіла радикально-ісламська "Партія світла", отримавши 24 відсотки голосів, на третьому місці – ліберальна партія "Вафд" з 8 відсотками голосів. Такі результати виборів протвережують, каже Рольф Мютценіх, речник з питань зовнішньої політики фракції Соціал-демократичної партії Німеччини в Бундестагу, і додає: "Оглядаючись назад, ми завжди ближчі до істини, можливо, ми тоді просто трохи піддалися ейфорії".

Духовна опора чи диктат релігії?

Мютценіх вважає, що слід враховувати, що всередині цих груп панують великі розбіжності у думках. Не варто забувати, що і серед "братів-мусульман" є багато молодих і критичних активістів. Він вказує на те, що і в Європі процеси демократизації проходили не без опору. "Гадаю, багато єгиптян приймають те, що іслам є важливим культурним та історичним містком всередині їхнього суспільства, натомість диктат релігії, без сумніву, більшість довго не терпітимуть".

Політолог Ель-Ауні висловлює скепсис щодо запевнень поміркованих ісламістських угруповань. Оцінювати їх слід за тим, як їм вдасться зберегти національну єдність Єгипту та забезпечити обіцяну соціальну справедливість. Багато молоді, особливо зі збіднілих кварталів, не має жодних перспектив у житті. Саме групи ісламського спрямування часто пропонують їм підтримку. Ця молодь також пов'язувала з "арабською весною" сподівання на краще життя.

Спостерігати і вчитися

Мютценіх переконаний, що країнам Заходу варто уважно спостерігати за нинішніми процесами, водночас визнаючи, що їхні можливості впливу обмежені. Потрібно уважно придивлятися і вчитися розрізняти не лише між групами, а й всередині них. "Ми повинні тримати у фокусі не лише уряди, не лише парламенти, а й суспільство в цілому", - каже німецький політик. Адже є ще й такі країни, як Туреччина чи Індонезія, які свідчать про можливість поєднувати іслам і демократію.

Важливою складовою єгипетського процесу демократизації є армія. З часу відставки Хосні Мубарака 11 лютого 2011 року у країні керує Верховна військова рада на чолі з генералом Гусейном Тантаві. Так залишатиметься, поки не буде сформовано новий уряд, не приймуть нову конституцію та не оберуть нового президента. Демонстранти, які тижнями вичікують на площі Тахрір, вимагаючи оновлення політичного процесу в Єгипті, налаштовані скептично, адже їм вже не раз доводилося переживати атаки поліції та військових.

Автори: Сабіне Гартерт-Мойдехі / Тетяна Бондаренко
Редактор: Євген Тейзе