Депутат Єфімов про лобізм і свій німецький бізнес

Хоча депутатам Верховної Ради, відповідно до закону про статус народного депутата, заборонено займатися бізнесом, значна частина народних обранців і під час роботи у парламенті продовжує вирішувати свої підприємницькі питання. Депутат від фракції Блоку Петра Порошенка Максим Єфімов належить до тих небагатьох парламентаріїв, хто не цурається свого бізнесу і відкрито відстоює інтереси галузі, в якій працюють підконтрольні йому підприємства. Як співвласник групи компаній "Вітропарки України" і компанії з виробництва вітрових енергоустановок "Фурлендер Віндтехнолоджи" він не раз опинявся в епіцентрі критики щодо можливого конфлікту інтересів між бізнесом і парламентською діяльністю. Після того як на сайті DW вийшла стаття про німецький і український бізнес Єфімова, депутат-бізнесмен висловив готовність в інтерв'ю DW роз'яснити свою позицію щодо пільг для виробників "зеленої енергії". Єфімов є співавтором низки законів, які йдуть на користь, зокрема, його власному бізнесу. Йдеться, серед іншого, про 10-відсотковий "бонус" до "зеленого тарифу" для виробників енергії з відновлюваних джерел, які частково використовують українське обладнання. Компанія Єфімова - поки єдиний в Україні виробник такого обладнання.

Deutsche Welle: Пане Єфімов, чому потрібен такий бонус, якщо "зелений тариф" в Україні і без того доволі високий?

Максим Єфімов: Якщо такі глобальні гравці як датська компанія Vestas або китайська Goldwind завдяки стимулюванню локалізації виробництва прийдуть в Україну і виявлять готовність створити виробництво, приміром, лопатей або веж в Україні, то я вважаю, що це хороший механізм створення робочих місць в країні.

Водночас, у вітроенергетиці цим бонусом дотепер скористалися виключно компанії, співвласником яких є Ви самі. Тобто, Ваші компанії купують у Вас обладнання "Фурлендер" і отримують за це бонус. Чому досі бонусами не скористалися інші інвестори?

На жаль, банківська система України не може дати конкурентні умови для фінансування цих проектів. Якщо у Німеччині, наприклад, "зелений тариф" становить 9 центів, то банки дають кредити на 17 років під 2,5 відсотка річних. В Україні Ви в кращому разі отримаєте кредит під 9 відсотків річних - на п'ять років. Відповідно, інвестор, який хоче вкласти кошти у вітропарк в Україні, має вибір: або купити українську турбіну з бонусом у 10 відсотків, або турбіну, скажімо, Vestas з "довгим" кредитом, забезпеченим експортно-кредитною агенцією Данії або Німеччини, під 5 чи 6 відсотків на 15 років, то він вибере другий варіант. Інвестори зазвичай приходять в Україну зі своїм фінансуванням. Отже, можемо констатувати, що бонус у 10 відсотків не спрацював. І не спрацював тому, що різниця між тарифом, який надається з використанням української складової і без неї, становить лише 10 відсотків.

Отже, Ви хочете, щоби бонус був більший?

Бонус має бути більший, але не в абсолютних числах, а відносно. "Зелений тариф" має бути понижений з 11 до 10 або й ще менше євроцентів, а для інвесторів, які не використовують українські компоненти, він має бути ще на 20 або 25 відсотків нижчим. Таку позицію я відстоюю із самого початку, ще відколи ухвалювався нині діючий закон, в якому, на жаль, прописали бонус лише у 10 відсотків. Я переконаний, що в разі збільшення бонусу іноземні виробники турбін швидко знайдуть можливість організувати в Україні виробництво компонентів.

Коли Ви говорите про це як бізнесмен, який створює робочі місця в Україні, то це одне. Але коли депутат пише закон, який підвищує рентабельність, зокрема, і його власного бізнесу, то це інше. Ви не боїтеся звинувачень у конфлікті інтересів?

Я весь час перебуваю в епіцентрі критики. Але щоб був конфлікт інтересів, треба було би лобіювати свій бізнес. А я кажу про те, щоби створювати умови, якими зможе користуватися будь-який виробник. Якби я не розумів, що це зробити легко, я би це не лобіював. Бо сьогодні понад усе має бути країна і створення робочих місць.

Ви створювали робочі місця і до приходу до Верховної Ради. Що змусило Вас, успішного бізнесмена, піти у депутати?

Краматорськ, від якого я обрався, - моє рідне місто. Я тут виріс, тут похований мій батько, тут мій бізнес. Мені хочеться залишити слід по собі. Бізнес має тут вторинне значення. Я би ним успішно займався і без депутатства. Із понад ста поданих мною законопроектів, близько 30 стали законами. І не більше 20 відсотків з них стосувалися вітроенергетики.

Ще до Вашого депутатства Ви стали одним з найбільших українських інвесторів у Німеччині. Коли 2012 року Ви разом з партнерами купили німецьку компанію Fuhrländer AG, у німецькій пресі багато писали про сподівання, що цю багату на традиції компанію вдасться врятувати від банкрутства. Однак, на здивування багатьох, після купівлі Ви не стали рятувати Fuhrländer. Чому?

Наприкінці 2011 року - для мене це було немов грім серед ясного неба - я дізнався, що у Fuhrländer AG є проблеми. У цей момент у Краматорську саме розвивалося виробництво за ліцензією Fuhrländer, тривало навчання персоналу. Все робилося для того, щоби наші люди вміли і будувати ці турбіни, і обслуговувати їх. Саме в цей момент стає відомо, що все це розвалюється. Була можливість зачекати, поки німецька компанія збанкрутує, і купити її активи. Але Йоагім Фурлендер (засновник Fuhrländer AG - Ред.) попросив вкласти гроші у порятунок компанії. Вирішувати треба було дуже швидко, гроші були потрібні впродовж двох тижнів. Провести нормальний Due-Diligence, перевірити бухгалтерію було неможливо. Ми пішли на ризик, аби допомогти. Коли наші фахівці за лічені тижні взялися розбиратися з бухгалтерією, виявилося, що там величезна діра, а заплачені нами кошти - це крапля в морі. Вони просто розчинилися. Тому ми вирішили, що банкрутуємо компанію і втрачаємо сплачені кошти. Адже більше вливати гроші не було сенсу.

Скільки грошей Ви втратили, купивши Fuhrländer AG?

Це були не лише мої гроші, але і гроші партнерів. Було витрачено від 15 до 20 мільйонів євро.

Ви робили це заради збереження ліцензії на виробництво вітряків?

Це була помилка, емоційне рішення. З точки зору бізнесу, треба було дочекатися банкрутства - так зробив би будь-який нормальний інвестор. Але ми були в особливій ситуації: набрали людей і почали їх навчати. І тут нам кажуть: за кілька тижнів компанії не існуватиме. Ми не могли змиритися з тим, що наші зусилля з налагодження виробництва і витрачені на ліцензію гроші були марними.

Минуло вже шість років. У Німеччині вже й забули про Fuhrländer. Зате в Україні з'являються дедалі сучасніші моделі вітряків під цим брендом. Ви і надалі робите ставку на німецькі технології?

Коли Fuhrländer продавав нам ліцензію, я й не знав, що це не їхня власна розробка. Для них розробляло турбіни інженерне бюро W2E. Після банкрутства Fuhrländer ми уклали угоду безпосередньо з розробником.

Поки що, попри 10-відсотковий бонус для турбін, частково вироблених в Україні, турбіни  Вашої компанії "Фурлендер віндтехнолоджи" купують лише пов'язані з Вами вітропарки. Як Ви плануєте зробити продукцію "Фурлендер" більш конкурентоспроможною?

Fuhrländer завжди наздоганяв ринок. Коли ми починали збирання турбін в Україні 2010 року, технологічно це були турбіни розробки 2006 року. Вітрова енергетика - дуже динамічна галузь. Якщо ти не встигаєш за ринком, ти програєш. Нині розробляється турбіна потужністю у 4,5 мегавати. Одна з перших буде побудована невдовзі у Краматорську. Ця турбіна вперше дозволить нам не лише наздогнати ринок, але й випередити його. Інвестори вже проявляють неабиякий інтерес до цієї турбіни.

У Німеччині Ваші інвестиції не обмежилися купівлею Fuhrländer. Вам у цій країні належать три вітропарки. Чи плануєте Ви і надалі вкладати гроші у Німеччині?

Коли тривалий час маєш справу з німецькими друзями і партнерами, з'являються контакти. На той момент інвестувати у вітроенергетику в Німеччині було цікаво, ми розглядали великі перспективи для інвестицій. Але все змінилося, коли було запроваджено аукціони і цю перспективу практично знищили. (У Німеччині вже декілька років діє система аукціонів - "зелений тариф" отримує та компанія, яка готова реалізувати проект вітропарку, погодившись на нижчий тариф, ніж конкуренти - Ред.).

Відповідно до змін до німецького закону про боротьбу з відмиванням грошей, бенефіціари компаній, які ведуть бізнес у Німеччині через іноземні структури, мали ще торік внести відомості про себе до реєстру прозорості. Але Ви цього не зробили. Чому?

Якщо чесно, це - помилка. За цими нововведеннями треба було до жовтня минулого року подати відомості. Дякую за Ваше запитання, ми усвідомили, що припустилися помилки з нашими юристами. Ми її виправимо.