Іракські біженці в Швеції: нове життя та втрачені можливості

Меллеванген - район в шведському місті Мальме з найстрокатішим етнічним складом. Тут розташоване кафе Simpan, яке облюбували шведські естети та представники творчої інтелігенції з міграційним корінням. Музичний продюсер, виходець з Іраку Рам Альнашимі - один з найкращих прикладів інтеграції. Він сидить тут зі своїм планшетом та телефоном й намагається організувати концерт Джафра Хасана Абуду - легендарного виконавця іракської національної музики, який виступатиме наприкінці місяця.

Для Альнашима, який належить до першої хвилі іракських іммігрантів, пякі приїхали до Швеції в 1991 році, прибуття дедалі більшої кількості нових співвітчизників полегшує роботу.

"Так багато відомих іракців прибули до Швеції, - каже він. - Вони сильно змінили країну. Багато іракців, які приїхали сюди, добре розбираються в культурі. Також багато з них дуже освічені".

Абуд, який втік до Швеції в 2007 роуі, буде виступати разом із гуртомMasguf Ensemble. Це група етнічних Шведів, яка навчилася грати на іракських інструментах завдяки новим біженцям. Але попри те, що Альнашимі вважає іракців найбільш інтегрованими в шведське суспільство в порівнянні з представниками інших арабських країн, він визнає: іракці ще відстають від інших, більш успішних, груп мігрантів.

"Іракців не можна порівнювати з чилійцями та іранцями, - каже він. - Останні вже давно в Швеції і злилися з цим суспільством".

Робота для тих, хто хоче її

Майже половина жителів Мальме - третього за розміром міста в Швеції - мають міграційне походження. Найбільша з них група - іракці. Однак лише деякі з них можуть похизуватися "абсолютно змішаним" колом друзів, як Альнашимі.

За кутом і на протилежному боці площі, де торговці овочів та фруктів базікають здебільшого арабською, є інше кафе, Camoccia Café & Salladsbar, куди приходить нові мігранти, аби зустрітися з іншими біженцями.

Багато з них живуть в передмісті Розенгард, розташованому менше, ніж в трьох кілометрах від Мальме. 80-90 відсотків населення його містечка мають іноземне походження. Крім цього, після протестів 2008 року ця місцевість стала символом шведських інтеграційних проблем.

Медіан Заннун - власник кафе та один з найуспішніших іракських бізнесменів, хитає головою й жаліється на високий рівеь безробіття у Розенграді. "Тут живе так багато людей, які отримали освіту самотужки та стали інженерами й докторами, - каже він. - Якщо вони хочуть працювати, вони можуть це робити. Деякі люди просто не хочуть".

Сам Заннун приїхав в Швецію з міста Мосул в 1989, незабаром отримав роботу на заводі з виробництва скла та вклав накопичені гроші в свій перший бізнес п’ятьма роками пізніше.

"До мене ставилися так само, як і до інших, так само, як і до шведів, - каже він. -Зі слів моїх друзів в Німеччині та Великій Британії, Швеція - набагато краща країна для мігрантів: якщо ви нормальна людина, то можете отримати роботу, квартиру та все інше".

Іракці виявилися вправними у відкритті власного малого бізнесу. Багато іракських лікарів та дантистів проклали свій шлях в шведській системі охорони здоров’я.

Питання часу

Але за словами 37-річного Тамара Вахіда Яссіма, який знайшов роботу інженера після прибуття в Мальме сім років тому, тим, хто трохи старший, знайти роботу важче навіть за умови високої кваліфікації. "Я знаю людину, яка має ступінь магістра в галузі авіаційної інженерії, але не знаходить роботу. Він просто працює наставником для біженців, які тільки-но приїхали", - розповідає він. Яссім каже, що й йому було непросто потрапити тут на ринок праці: "Я був змушений вчитися в магістратурі протягом двох років. У мене був хтось з уряду, і він сказав, що мені варто піти й отримати роботу в ресторані".

Для тих, хто має обмаль навичок, ситуація ще гірша, каже Яссім. "Про це прикро говорити, але наскільки я можу бачити, більшість іракців, майже 60 відсотків, неосвічені та не хочуть інтегруватися. Я не знаю, яка частка безробітних, але гадаю, доволі висока".

Іранці, переконує він, виграли від того, що потрапили в Швецію за кращих часів. "Іранці приїхали сюди на 10-15 років раніше, коли тут була необхідність в робочій силі, таким чином вони влаштуватися їм було значно простіше", - каже він. І сирійці, які прибувають сьогодні, будуть також мати менше проблем, переконаний Яссім. "Вони значно відкритіші до решти світу. Вони не як іракці, які були закритими більше, ніж 30 років, будучи під режимом Саддама", - агрументує чоловік.

Фокус на освіті іммігрантів

Альнашимі більше за все хвилюж той факт, що рівень освіти іракців, які прибувають до Швеції, стає гіршим. "Ви не можете порівнювати людей, які приїздять нині, із моїми батьками, - каже Альнашимі. - В наш час, потрапити до Швеції, коштувало для однієї людини близько 50 тисяч доларів. А зараз це десь 500 доларів, тому є велика різниця".

Під час нічної роботи в імміграційному центрі, він бачить також зміни і серед сирійських біженців. "Ті, хто приїхали три-чотири роки тому, були з гарною освітою, але багато з тих, хто приїздить сьогодні, ні. Це завжди так: ті, хто тікають першими, мають гарну освіту й гроші", - підсумовує Альнашимі.

Швеція намагається подолати ці проблеми, виділяючи більше грошей в освіту своїх нових мігрантів. І якщо ви відвідаєте бібліотеку в Розенгарді, то побачите, що вона дійсно працює для людей. Сумлінні молоді чоловіки та жінки з арабських країн - з Сомалі, Афганістану - сидять над книжками із вправами чи відвідують розмовні заняття з швецької.

В додаток до абсолютно безкоштовної університетської освіти минулого року Швеція витратила 17 мільярдів євро на допомогу студентам, а також виділила додаткові 15 мільярдів євро на освітні кредити для молодих людей. "Це фантастично, що ви можете взяти в них гроші та навчатися, - говорить Яссім. - Це можливість, яку ви не зможете знайти у Великій Британії, США чи будь-якій іншій країні".

Питання в тому, чи використають нові біженці цю можливість. Для того, щоб це сталося, публіка, яка відвідує лекційні студії в шведських університетах, має стати такою ж змішаною та строкатою, як в Меллевангені.