Історія та легенди про “українського Моцарта”
5 травня 2006 р.�ідійти в забуття музичній спадщині сина.
Франц Ксавер Вольфганг Моцарт народився в липні 1791-го, всього за кілька місяців до передчасної смерті батька, котрого ніколи не знав, проте ціле життя залишався в тіні його величі. На відміну від свого старшого брата, що більше цікавився банківською справою, Франц Ксавер з дитинства виявляв потяг до музики. Й уроки йому давав, до речі, той самий Антоніо Сальєрі, котрого фантазія письменників згодом перетворить на лиходія й отруйника. Здобувши ґрунтовну музичну освіту у Відні, сімнадцятирічний син Моцарта якимось дивом опиняється на самій окраїні Австро-Угорської імперії - в Галичині. Зважаючи на те, що багатством ніколи не славився жоден із Моцартів, можна припустити, що Франц Ксавер просто отримав із цих земель вигідну пропозицію. Таку версію підтримує й відома дослідниця галицької музичної культури, професор Львівської музичної академії Любов Кияновська:
„Як свідчать листи Франца Ксавера до матері, він спершу був не надто вдоволеним переїздом та несамовито нудився, потрапивши 1808 року в село Підкамінь неподалік Рогатина на запрошення графа Баворовського – як учитель музики для його молодших дітей. І в Рогатинському повіті, й невдовзі після переїзду до Львова Моцарт-молодший давав уроки нащадкам багатьох відомих шляхетських родин: Янішевських, Потоцьких, Чарторийських, Сапєг.”
Та недарма син Моцарта належав уже новій епосі – романтизму. Потрапивши гувернером у заможну львівську родину Бароні фон Кавалькабо, він, майже як герой роману Стендаля “Червоне і чорне”, закохався в “матір сімейства”, а фактично свою ровесницю. Біографи припускають, що саме це почуття змусило Моцарта-молодшого залишитися у Львові на довгі роки. Оселившись у самому центрі міста, на Ієзуїтенґассе (нині вулиця носить ім’я Леся Курбаса), він прожив тут аж до 1838 року. Опісля переїхав до Відня, а згодом до Зальцбурга, де став одним із засновників Моцартеума. Помер 1844 року в Карлсбаді (тепер Карлові Вари).
В історію Львова Франц Ксавер Моцарт увійшов як видатний організатор музичного життя. 1826 року він ініціює створення музичного “Товариства Святої Цецилії”. Щороку 5 грудня, в день смерті батька, Моцарт-молодший організовував присвячені його пам’яті концерти. Цікаво, що один із них, у 1827 році, за повідомленнями тогочасної преси, відбувся в греко-католицькій архікатедрі Святого Юра, де силами хору товариства було виконано „Реквієм” Моцарта. Сьогодні у Львові планують відродити цю традицію. А також повернути до сценічного життя твори сина, окремі з яких ще й досі приховують чимало несподіванок. Розповідає художній керівник Львівської філармонії Сергій Бурко:
„На одному з музичних вечорів, коли я музикував у родині Ганса Ебергарда Антона в малесенькому містечку Гермері неподалік Мюнхена, ми випадково наштовхнулися на фортепіанний квартет сина Моцарта. Яким же ж було здивування моїх колег, коли я запитав, чи знають вони, що син Моцарта довший час мешкав у Львові. Тож, коли виникла ідея створення компакт-диску з творів „львівського Моцарта”, зокрема в рамках відзначення 250-ліття його батька, я ще раз звернувся до цієї німецької родини з проханням надіслати мені ноти, що вона залюбки й зробила...”
Нововіднайдений квартет уже записаний львівськими музикантами, він увійде до компакт-диску, що незабаром побачить світ.
Як і його геніальний батько, Франц Ксавер Моцарт досить рано почав писати музику, виступати на концертних майданчиках. Найбільше творів різних жанрів скомпонував саме в Галичині. Невипадково його фортепіанний концерт №2, котрий також увійде до задуманого компакт-диску, називають “Львівським”: в музиці виразно відчуваються інтонації польського та українського фольклору. Є у Моцарта й варіації на тему української жартівливої пісні “У сусіда хата біла”, в деяких публікаціях згадується “Думка на руську тему.”
Можливо, ще й досі віднайдено не всі твори: багато десятиліть їх не виконували, а самого автора недооцінювали. Нині слід повернути європейській музичній культурі призабуте ім’я, так вважає й аташе з питань науки та освіти Посольства республіки Австрія в Україні Андреас Веннінґер:
„По-перше, ми підтримуємо наукову лінію проекту – дослідників, зайнятих цією тематикою. Все ще дуже важливо працювати в архівах, і знайти більше матеріалу: про творчу діяльність Моцарта-сина у Львові й сьогодні відомо ще дуже мало. Другий напрямок – культурний: підтримуємо виконання вже віднайдених творів, запис у Львівській філармонії компакт-диску, який згодом запропонують й австрійському слухачеві. Думаємо також запросити до Австрії з концертом львівський оркестр з програмою творів Моцарта-молодшого. Й, нарешті, було б добре встановити йому у Львові пам’ятну таблицю та перейменувати одну із вулиць міста на його честь.”
Сьогодні меморіальна дошка вже в роботі. Обіцяють також, що незабаром у Відні з’явиться вулиця Івана Франка, а у Львові навзаєм – Франца Ксавера Моцарта. Хтозна, чи виготовлятимуть колись львівські кондитери, схоже до своїх австрійських колег, “моцартівські” ласощі, а от місцеві музиканти вже нині роблять все можливе, щоб на концертних афішах ювілейного “моцартівського” року з’явилися імена не лише батька, але й сина.