Італійські банки - передвісники наступної кризи

Здається, що деякі проблеми в Європі лише погіршуються від того, як часто на них звертають увагу. Це стосується і банківської системи Італії. У 200 мільярдів євро оцінює Європейське відомство контролю за діяльністю банків (EBA) загальну суму проблемних кредитів у Італії, інші ж оцінюють її у 360 мільярдів євро.

Дана сума змінюється в залежності від методик обрахунку. Але ясно одне: якщо кредити такого обсягу тріснуть, то Італія, ні самотужки, ні за допомогою країн Єврозони, не зможе дати раду цій борговій лавині. Основною проблемою залишається й надалі складна економічна ситуація в Італії. "Італійська економіка майже не продемонструвала зростання, частково вона перебуває в рецесії, - зазначає Мартін Фауст, професор банківської справи Франкфуртської школи фінансів. - Зараз в Італії важко і підприємствам, і домогосподарствам, які не завжди у змозі виплатити власні борги та відсотки за кредитами".

Знову і знову

Про цю проблему відомо вже багато років. Восени 2014-го відразу дев'ять італійських фінансових інститутів не пройшли загальноєвропейський стрес-тест. На той час найбільші проблеми з капіталом були у найстарішого досі діючого банку світу - Monte dei Paschi di Siena.

З того часу змін відбулось багато, але, вочевидь, не достатньо. На початку 2015 року відповідна директива ЄС мала гарантувати, що помилки минулих років більше не повторяться. З того часу банківський сектор більше не можна рятувати коштом платників податків, як це часто було після фінансової кризи 2008 року. Перш ніж втрутиться держава, відповідальність покладатиметься на власників та кредиторів.

"Власники банківських облігацій і навіть власники вкладів, що перевищують законодавчо встановлені межі, ризикують втратити частину власних коштів, - застерігає Фауст. - Це не сприяє стабільності банків, адже інвестори не охоче позичають їм гроші. Вони бояться, що врешті-решт нестимуть відповідальність".

Замкнене коло

Слабка кон'юнктура, кредитори, які вагаються у питаннях інвестицій, - проблеми італійських банків з часом лише зростають, і кінця-краю їм не видно. "Варто очікувати, що втрати банків упродовж наступних років значно зростуть", - вважає експерт. За його словами, "проблема криється в тому, що втрачені кредити зменшують обсяг власного капіталу банків, без якого їм не вижити". Це замкнене коло, адже за умови слабкої кон'юнктури підприємства мають покладатися на сильні банки.

На початку 2016 року уряд Італії домовився з ЄС про можливість передачі проблемних кредитів так званим "поганим банкам". У квітні також був заснований фонд порятунку Atlante, якому банки країни виділили чотири мільярди євро.

Відразу ж після заснування Atlante отримав багато роботи: два регіональних банки - Banca Popolare di Vicenza та Veneto Banca - необхідно було підтримати. На це пішла половина всіх коштів, акумульованих фондом. З того часу в Італії точаться дискусії щодо того, хто саме повинен знову поповнювати його. "Багато банків не мають достатньо капіталу, аби поповнювати фонд порятунку", - зазначає Мартін Фауст.

Знову державна допомога?

Під час саміту ЄС минулого тижня прем'єр-міністр Італії Маттео Ренці презентував свій план порятунку банківської системи все ж за рахунок податкових коштів. Він планує виділити до 40 мільярдів євро, аби вдихнути у банки нове життя у вигляді свіжого капіталу. Такі плани Ренці аргументує тим, що Brexit створив виняткову ситуацію, за якої подібна допомога є доцільною.

Професор банківської справи Університету Кельна Томас Гартманн-Вендельс вважає такий аргумент лише відмовкою: "Немає жодного взаємозв'язку між Brexit та нинішніми проблемами італійських банків".

На думку експерта, італійські фінансові інституції потребують санації за новими правилами: першими повинні заплатити власники та кредитори, а лише потім держава. "Після фінансової кризи ми присягалися, що платники податків більше ніколи не нестимуть відповідальність за ризиковані операції банкірів. Зараз усе це знову під питанням", - зазначає Гартманн-Вендельс.

Експерт з банківської справи додає, що прем'єр-міністр Італії Ренці перебуває під сильним політичним тиском, а державні гарантії означатимуть витрати лише у крайньому разі. "Це чергове просте рішення, однак у довгостроковій перспективі воно не виведе із глухого кута".

Наступне випробування

Ця драма, яка ніяк не хоче завершуватися, чітко вказує на слабку ланку валютного союзу. Економіка Італії не йде на підйом, тому що ключові реформи так і не були реалізовані, а євро є занадто дорогим для таких умов. І чим довше триває криза, тим більше проблем додається. "Кризи, які ми спостерігаємо в Єврозоні, ще аж ніяк не завершені, - говорить Мартін Фауст. - Структурні труднощі останніми роками лише відкладалися, однак не вирішувалися".

З огляду на великий обсяг проблемних кредитів в Італії професор Гартманн-Вендельс очікує, що рано чи пізно європейські платники податків знову рятуватимуть банківський сектор. "Це буде необхідно. Італійська держава самотужки з цим не впорається, адже країна й так має велику заборгованість", - зазначає він.

Іспанія у 2012-2014 роках отримала 40 мільярдів євро допомоги з "рятівної парасольки для євро" для рекапіталізації власних банків. Переговори щодо подібної програми допомоги для Італії можуть бути справжнім випробуванням для й без того напружених відносин усередині валютного союзу.