Італія у черзі на… банкрутство?

Італійська боргова гора нині сягнула захмарних висот у два трильйони євро. Це 120 відсотків від ВВП країни. У країнах єврозони лише Греція може «похвалитися» ще більшими боргами. Щоправда, новою таку високу заборгованість Італії не назвеш. За даними європейського статистичного відомства Eurostat, державні борги країни вже 1995 року становили понад 120 відсотків і відтоді не опускалися нижче 100-відсоткової позначки. Виникає запитання: якщо всі ці роки борговий тягар не був проблемою, то чому раптом тепер ця третя за потужністю економіка єврозони почала вважатися потенційним кандидатом у банкрути?

Тиск через євро

Раніше Італія належала до країн, які періодично девальвували свою національну валюту. Ліра вважалася класичною «нестійкою валютою», яка весь час втрачала свою цінність. Це було на руку туризму, одному з найважливіших економічних факторів країни. Також це було добре для конкурентоздатності італійських товарів на світовому ринку.

Із запровадженням єдиної європейської валюти Італія втратила можливість для девальвації. А оскільки італійські підприємства не були спроможні суттєво підвищити свою продуктивність, вони почали втрачати в конкурентоздатності. Десять років тому Італія експортувала більше, ніж імпортувала. Але нині ситуація змінилася – торгівельний баланс негативний. Крім того, економічне зростання від початку нового тисячоліття відбувалося значно скромнішими темпами, аніж у середньому по Європі.

«Багато італійських фірм були неспроможними боротися з викликами глобалізації», - каже представник Міжнародного валютного фонду Антоніо Спілімберґо, відповідальний за Італію. Податкове навантаження в Італії доволі велике, а якість державного регулювання низька, додає він.

До цього ще слід додати високий рівень безробіття серед молоді, надміру «роздмуханий» державний апарат, відносно ранній вихід на пенсію та високі розміри пенсійних виплат. «Багато структурних проблем вже десятиліттями тягарем висять на Італії і ніяк не вирішуються, - каже речниця представництва Італійської торгової палати в Німеччині Крістіне Шаттнер. – І з огляду на те, що ринки нині набагато чутливіші, усе це бумерангом повертається до Італії».

Політика як гальмо

Під тиском інших європейських країн італійський уряд начебто з усіх сил намагається нині економити. Однак багато хто сумнівається, що задекларовані програми економії коли-небудь будуть втілені. Брак віри в готовність італійського уряду до реформ став, зокрема, причиною падіння прогнозів кредитоспроможності Італії, з якими восени виступили рейтингові агентства Standard & Poors та Moody's.

Одіозний італійський прем'єр Сильвіо Берлусконі, що фігурує в численних корупційних та сексуальних скандалах, не має нині тієї політичної ваги, яка дала б йому можливість втілити структурні зміни. У середині жовтня йому лише незначною перевагою у кілька голосів вдалося уникнути вотуму недовіри. І це було вже 51-е голосування такого штибу, починаючи з 2008 року. П'єтро Рейчлін, професор економіки з Риму, схильний вважати, що саме італійський уряд є основним гальмом економічного розвитку країни. «Італійський уряд не здатний реагувати на сучасні економічні виклики, тому що він складається з дуже розрізненої коаліції», - каже він. І додає, що ця розрізненість властива, на жаль, не лише урядові, але й опозиції.

Нині Берлусконі доводиться реагувати на тиск країн-партнерів по єврозоні, особливо Франції та Німеччини. Жодна країна не має права давати прочухана іншій, у своєму стилі заявив він. Ніхто не має боятися за третю європейську економіку, каже Берлусконі. Як не дивно, таку позицію поділяють чимало італійців, які, схоже, не дуже переймаються хитким економічним становищем країни і закривають очі на боргові проблеми в надії, що "якось то буде", каже Крістіне Шаттнер з Італійської торгівельної палати: «італійці виросли з боргами. Там це свого роду вже така боргова традиція».

Автори: Андреас Бекер / Христина Ніколайчук
Редактор: Євген Тейзе