"Ґастарбайтерки"

Неабиякий успіх книги продиктований тим, що роман є автобіографічним. "Упродовж 2001 - 2002 років працювала в Берліні в одній із німецьких сімей, виконувала роботу по догляду за дітьми", - розповіла в розмові з Deutsche Welle Наталка Доляк. Досвід спілкування з німецькими родинами, карколомні історії земляків - усе це стало безпрограшним фактичним матеріалом "Ґастарбайтерок".

Наталка Доляк стала однією із "найкоронованіших" письменниць конкурсу "Коронація слова - 2012": відразу дві її роботи було відзначено в різних номінаціях. Книга "Ґастарбайтерки" вийшла друком наприкінці 2012 року, а презентаційні тури авторки вже розплановано аж до кінця 2013.

На прикладі життєписів трьох жіночих доль, що з різних причин покидають свої українські домівки, авторка звертається до таких актуальних проблем сучасного суспільства, як нелегальне заробітчанство закордоном, соціальна незахищеність у власній країні, насильство в сім'ї.

Міграція та інтеграція

10% українців мають досвід роботи за кордоном. Ще 9% планують чи шукають можливість виїхати з України на заробітки. Більшість із цих людей готові працювати в іншій державі, не отримуючи врегульованого статусу, - свідчать результати опитування, проведеного 2011 року компанією GfK Ukraine на замовлення Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні.

Не дуже віддаляючись від статистичних даних, живуть та працюють українські ґастарбайтерки в романі Наталки Доляк переважно нелегально. Лише одній із жінок, вчительці німецької мови, Галині Манькович вдалося свій статус узаконити та залишитись жити у Берліні до смерті. Допомогла їй у цьому аристократка фрау Краґе, в особняку котрої українка отримала роботу. Хоч визначити стосунки цих двох жінок лише в контексті ділових відносин так однозначно не можна. Адже з плином часу, як наголосила авторка, "фрау Ельза Краґе замінила Галині родину, стала матір'ю, дитиною та подругою одночасно. Вони, попри екзальтованість німкені, розуміли одна одну з півслова".

Нелегали

Щоправда, з нелегальними працівниками ситуація виглядає аж не настільки райдужною. Беручи працівника "на віру", не перевіряючи документів, німецький роботодавець таким чином отримує аж занадто дешеву робочу силу, а український найманець - гарантовану, але мінімальну платню, як коментує один із персонажів книжки: "Документів ніхто ніколи не перевіряє, а власне переконання, що маєш усі потрібні для влаштування на легальну роботу папери, прирівнюються до дійсного їх існування".

Розбиті сім'ї

Що примушує молодих та літніх жінок покидати свої домівки та рушати на досить сумнівні заробітки до інших країн? "Відповіді на поверхні, - каже Доляк, - соціальна незахищеність та матеріальне зубожіння".

Одна з героїнь роману, Лариса, мати-одиначка. На свою платню виховательки в дитячому садочку вона практично не в змозі забезпечити сина навіть самим необхідним. Лишаючи дитину на стареньку матір, подається на заробітки до Берліна. Сім'я, в якій вона влаштовується на роботу нянькою, досить прихильно ставиться до українки, та все ж омріяного капіталу жінці заробити не вдається.

Загроза сексуального насильства, яке Лариса постійно відчуває з боку господаря сім'ї, спонукає до втечі. Опинившись одного вечора на вулиці, рятує молоду жінку така ж "ґастарбайтерка", як і вона сама: колишня танцівниця Наталка, або "Таша". Наталка мріє заробити чималу суму грошей, аби повернутися в Україну та всиновити дитину, бо власних дітей у неї бути не може.

Перші покоління дітей "ґастарбайтерів"

Реальність, яку Наталка Доляк зображає без жодних літературних "прикрас", максимально дотримуючись натуралістичного методу, суголосна з не дуже втішною статистикою. За даними Інституту стратегічних досліджень, лише в Тернополі зафіксовані райони, де частка дітей трудових мігрантів сягала 28 відсотків. Таким чином цілком можна говорити про те, що в Україні вже виросло перше покоління дітей заробітчан.